Ерік Гарріс і Дилан Кліболд були досить непримітними учнями в школі Колумбайн. Обидва мали доволі високий рівень інтелекту, добре навчалися, але тривалий час були об'єктами цькування з боку більш популярних та сильних учнів. До скоєння цього злочину Гарріс і Кліболд вже притягалися до відповідальності за дрібну крадіжку електронного обладнання, але суд обмежився умовними термінами покарання. Обидва хлопці захоплювалися відеогрою Doom і на вебсайті, створеному Еріком Гаррісом як додаток до гри, обидва висловлювали свої думки й наміри, зокрема стосовно ненависті до школи Колумбайн і погрози щодо певних учнів. Захоплення культом насильства та відверте презирство до норм суспільної моралі обидва учні неодноразово висловлювали на відео, а також у шкільних творах, які залишилися поза увагою адміністрації школи та батьків. Численні погрози на адресу інших учнів і скарги інших батьків у поліцію теж були проігноровані. Задуми скоїти масове вбивство у школі Колумбайн обидва учні методично підготовлювали тривалий час, складали плани, готували зброю, тренувалися її використовувати. У журналах майбутня бійня порівнювалася з терактом в Оклахомі та пожежею в секті Гілки Давидової в Техасі, які сталися 19 квітня. Дата стрілянини збіглася з днем народження Адольфа Гітлера, однак злочинці планували напад на день раніше й тільки через технічні проблеми з вибухівкою та намір придбати більше боєприпасів вирішили відкласти на 20 квітня.[1]

План школи під час подій 20 квітня 1999 року

Основною метою злочинців було вбити якомога більше людей у школі, тому 20 квітня 1999 року об 11:10 ранку в студентській їдальні вони залишили два саморобні вибухові пристрої. Якби пристрої вибухнули за їхнім планом під час обідньої перерви, кількість загиблих у школі сягнула б декількох сотень. Вибуху, однак, не сталося, і Кліболд і Гарріс повернулися до школи і відкрили вогонь по учнях. Перші жертви загинули у коридорах та перед входом до школи. Більшість, однак спочатку не сприйняли стрілянину серйозно і вважали, що студенти старших класів знімали фільм або використовували спеціальні ефекти, які нагадували постріли та вибухи.

Тим часом Гарріс і Кліболд продовжували йти коридорами школи і стріляли без розбору по учнях та вчителях школи. У коридорі школи був смертельно поранений черговий учитель, який намагався врятувати учнів, які в паніці розбігалися по класах та коридорах. Об 11:29 стрілянина продовжилася у бібліотеці, де Кліболд і Гарріс сміючись та глузуючи з поранених та переляканих учнів полювали на тих, хто ще залишився живий. Через розбите вікно бібліотеки вогонь також вівся по учнях які втікали зі школи, а також по поліцейських які прибували на місце злочину. У бібліотеці вони також підірвали декілька невеликих вибухівок, щоб виманити інших учнів зі своїх схованок. Загалом за 7 хвилин перебування у бібліотеці Гарріс і Кліболд вбили 10 учнів і поранили ще 12 інших. 32 іншим однак вдалося врятуватися.

Принаймні двох учнів вбивці залишили живими. Ще до початку вбивств, одному з друзів Гаріс наказав повертатися додому і не йти до школи, іншому вже під час стрілянини в бібліотеці Кліболд дозволив втекти. Об 11:44 Кліболд і Гарріс увійшли до шкільної їдальні, де намагалися знову підірвати вибуховий пристрій, який не спрацював раніше. Із застосуванням іншої вибухівки їм вдалося частково підірвати один з пристроїв і в їдальні спалахнула пожежа. Близько 12:05 двоє вбивць повернулися до бібліотеки, звідки почали стріляти по поліцейських, що оточували школу. О 12:08 згідно з планом, Гарріс і Кліболд застрелилися у бібліотеці. Лише за 46 хвилин стрілянини від куль загинуло 12 учнів та 1 вчитель, 24 інших отримали різні ступені поранення.[1]

Бійня у школі Колумбайн виявилася справжнім шоком для усього американського суспільства. Відразу після оприлюднення даних про вбивць та обставин трагедії у Колумбайн почалися пошуки причин та можливих винуватців трагедії. Під час жвавого обговорення цієї події у пресі висувалося декілька теорій, які на думку оглядачів могли спонукати зовні нормальних учнів із порядних, заможніх сімей до такого злочину. Серед причин оглядачі вказували на постійне цькування та приниження, яке стало нормою у школі, а також на фільми, музику і особливо відеоігри, такі як Doom, які пропагували культ насилля у суспільстві. Інші оглядачі вказували на відчуження хлопців від норм суспільної моралі, антисоціальну поведінку, цинізм, які опинилися поза увагою батьків, адміністрації школи та поліції. Як один із мотивів злочину також розглядалося вживання Гаррісом антидепресивних препаратів, які могли за певних обставин призвести до невмотивованого сплеску агресії. У результаті розслідування, психіатри, однак, визначили що Ерік Гарріс страждав на клінічну психопатію, а Дилан Кліболд мав глибоку депресію і можливо опинився під впливом Гарріса, який був основним організатором бійні. Сучасний аналіз подій відкидає цькування і приниження, як основні мотиви злочину, натомість психічні розлади та глибоко вкорінена антисоціальна поведінка, комплекс вищевартості, на думку спеціалістів, стали основними причинами агресії.[2]

Після подій у Колумбайн у більшості шкіл США було вжито декілька основних заходів, спрямованих на запобігання агресії серед учнів. Зокрема, багато шкіл посилили заходи безпеки, були встановлені додаткові металошукачі, камери стеження, задіяні додаткові сили поліції та служби безпеки. Після трагічних подій у Колумбайн почали вживатися енергійніші заходи для припинення цькування учнів, випадки погроз та застосування зброї здебільшого отримували негайну, а часом і диспропорційну реакцію з боку адмністрації та поліції. Незважаючи на доступність зброї для вбивць у Колумбайн, та заклики посилити контроль над її розповсюдженням у США, спроби обмежити продаж вогнестрільної зброї виявилися невдалими, здебільшого через великий вплив про-збройного лобі в країні.[3]

Події у школі Колумбайн привернули неабияку увагу громадськості і зокрема, кримінологів, психіатрів, письменників та режисерів. Друком вийшло декілька книг, які професійно та докладно аналізували події та мотиви бійні у середній школі. Серед декількох фільмів та телевізійних програм про ці трагічні події найбільш значимим став документальний фільм Майкла Мура «Боулінг для Колумбайн», який отримав численні міжнародні нагороди, зокрема премію Оскара у 2002 році. У 2005 році також вийшла рольова відеогра Super Columbine Massacre RPG!, яка відтворювала події у школі Колумбайн. Реакція на гру була здебільшого негативною: критики звинувачували авторів у тривіалізації людської трагедії у Колумбайн.[4]

• Altheide, David L. (2009). The Columbine Shootings and the Discourse of Fear. American Behavioral Scientist 52: 1354–70. doi:10.1177/0002764209332552.
• Cullen, Dave (2009). Columbine. Grand Central Publishing. ISBN 0-446-54693-3.
• Elliot Aronson (2001). Nobody Left to Hate. Teaching Compassion After Columbine. First Owl Books. ISBN 978-0-8050-7099-6.
• Kass, Jeff (2009). Columbine: A True Crime Story. Ghost Road Press. ISBN 978-0-9816525-6-6.
• Klebold, Sue (2016). A Mother's Reckoning: Living in the Aftermath of the Columbine Tragedy. WH Allen. ISBN 978-0-75355-679-5.
• Larkin, Ralph W. (May 2009). The Columbine Legacy. Rampage Shootings as Political Acts. American Behavioral Scientist 52: 1309–1326. doi:10.1177/0002764209332548.