Біла Церква (Тячівський район)

Бі́ла Церква (рум. Biserica Alba) — село в Солотвинській селищній громаді Тячівського району Закарпатської області України.

село Біла Церква
Країна  Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Тячівський район
Громада Солотвинська селищна громада
Код КАТОТТГ UA21080110020020640
Основні дані
Населення 3024
Площа 11,10 км²
Густота населення 272 осіб/км²
Поштовий індекс 90614
Телефонний код +380 3132
Географічні дані
Географічні координати 47°57′ пн. ш. 23°56′ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
281 м
Місцева влада
Адреса ради 90614, с. Біла Церква, вул. Жовтнева
Карта
Біла Церква
Біла Церква
Мапа

Історія

Перша згадка про Білу Церкву як поселення Feyreghaz в історичних документах відноситься до 1363 р., хоча, за свідченнями істориків, тут знайдена стоянка раннього палеоліту (100 — 40 тис. років до н. е.). За сто метрів на північ від Білої Церкви, на південному схилі мисоподібного уступу — місцезнаходження мустьєрського часу. Документи археологічної експедиції (група археологів з Ужгородського національного університету у співпраці зі спеціалістами з Бухареста) показують, що на території села знаходилося дакійське поселення.

Село дістало назву на честь монастиря «Біла Церква», руїни якого збереглися до сьогодні на східній окраїні, і називаються Монастирище. Монастир східного обряду у Білій Церкві був споруджений ще у 1000 р. на високому пагорбі, що захищало тогочасних монахів від негараздів. Але війни, що переважно виникали у краї, поступово привели до руйнації монастиря. Засновницею монастиря вважають княгиню, яка була жінкою Драгома. Нині на тому місці, де колись був зведений цей найстаріший у Закарпатті монастир, стоїть хрест, який можна побачити здалеку.

Демографія

Етнічна карта області за переписом 2001 року.
   змішано Українці і Росіяни

Основним населенням є румуни.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2873 особи, з яких 1397 чоловіків та 1476 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 3029 осіб.[2]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

МоваВідсоток
румунська 96,99 %
українська 1,26 %
російська 0,99 %
молдовська 0,17 %
угорська 0,13 %
вірменська 0,03 %
німецька 0,03 %
польська 0,03 %
інші 0,37 %

Релігія

Храм Вознесіння Господнього. 1898.

У 1751 р. згадують дерев’яну церкву Вознесіння з недавно поставленою вежею, з усіма образами, з двома дзвонами, посвячену вікарієм Л. Бачинським.

Тоді ж згадують муровану церкву віком 700 (?) років, наполовину знищену водами Тиси, яку дала збудувати якась княгиня Драгома. Вдруге дерев’яну церкву згадано в 1801 р.

Зараз у селі стоїть мурована базилічна церква. Церкву повернуто греко-католикам у 1991 р. Останній ремонт проведено в 1993 р.

Збереглася легенда про давній монастир у Білій Церкві. Його збудували на високому березі ріки Тиси, щоб вода не знищила берег, і вода відступила. З часом монастир розібрали. Історичні згадки про монастир сягають XIVст., а заснував його Драгомир із сестрами, які “фундували і Грушівську обитель”. У 1788 р. монастир мав кам’яну церкву.


Свідки Єгови та православні. У наш час[коли?] в селі Біла Церква налічується 2 комплекси залів Царства та 1 церква.

Особистості

Народилися

Туристичні місця

- стоянка раннього палеоліту (100 — 40 тис. років до н. е.).

- місцезнаходження мустьєрського часу.

- Документи археологічної експедиції (група археологів з Ужгородського національного університету у співпраці зі спеціалістами з Бухареста) показують, що на території села знаходилося дакійське поселення.

- Село дістало назву на честь монастиря «Біла Церква», руїни якого збереглися до сьогодні на східній окраїні, і називаються Монастирище.

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.