Білевич Йосип Донатович

Йосип Донатович Білевич
Народження	9 жовтня 1866; с. Дмитрово, Полоцького повіту, Вітебської губернії
Смерть	16 жовтня 1942 (76 років); Краків, Польща
Поховання	:
Країна	УНР
Приналежність	Армія УНР
Освіта	Перший Московський кадетський корпус
Звання	Генерал-майор (1917); Генерал-хорунжий
Командування	начальник Учбового запасного куреня 3-ї Залізної стрілецької дивізії
Війни / битви	Перша світова війна; Українсько-радянська війна
	Хрест Симона Петлюри
Орден Святого Георгія	Георгіївська зброя
Орден Святого Володимира 3 ступеня	Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня	Орден Святого Станіслава 3 ступеня

Йосип Донатович Білевич (нар. 9 жовтня 1866, с. Дмитрово, Полоцький повіт, Білорусь — пом. 16 жовтня 1942, м. Краків, Польща) — військовик Армії УНР.

Біографія

Народився у с. Дмитрово Полоцького повіту Вітебської губернії. Походив з дворян. Білорус за походженням, римо-католик.

На службі РІА

Закінчив 1-й Московський кадетський корпус (1885), 3-тє Олександрівське військове училище (1887), вийшов підпрапорщиком до 3-го Кавказького стрілецького батальйону. З 26 липня 1904 р. був наглядачем польового госпіталю у Харбині. 28 липня 1906 р. повернувся на службу до батальйону Закінчив Офіцерську стрілецьку школу (1908).

З 26 лютого 1909 р. — підполковник з переведенням до 9-го стрілецького полку (Жмеринка), з яким незабаром вирушив на Першу світову війну. З 23 квітня 1915 р. — полковник, командир 45-го піхотного Азовського полку.

З 13 січня 1917 р. — генерал-майор за бойові заслуги. З 6 червня 1917 р. — начальник бригади 12-ї піхотної дивізії. Під час війни був нагороджений орденом Святого Георгія IV ступеня (за бій 25 травня 1916), Георгіївською зброєю (за бій 26 листопада — 2 грудня 1914), усіма орденами до Святого Володимира III ступеня з мечами та биндою, Сербською зіркою Кара-Георгієвича IV ступеня.

На службі УНР

З березня 1918 р. — командир бригади 3-ї пішої дивізії Армії УНР (колишньої 12-ї піхотної). З 13 серпня 1918 р. — помічник начальника 3-ї пішої дивізії Армії Української Держави. З січня 1919 р. перебував у резерві старшин Дієвої армії УНР. 3 19 березня 1919 р. — командир 2-ї запасної бригади Дієвої армії УНР (розформована 13 квітня 1919 р.).

З 1 липня 1919 р. — начальник штабу залоги Камянця-Подільського. З 16 листопада 1919 р. перебував у резерві старшин Дієвої армії УНР. З 19 квітня 1920 р. — начальник Учбового запасного куреня 3-ї Залізної стрілецької дивізії Армії УНР. З 10 жовтня 1920 р. був приділений до начальника постачання 3-ї Залізної стрілецької дивізії Армії УНР.

Поховання Йосипа Білевича. Краків, Раковицький цвинтар. Фото 2021 р.

Помер та похований у Кракові на Раковицькому цвинтарі. Могила збереглася: поле LXXV, ряд 13, поховання 11, 50.077159°, 19.949941°, похований разом з Тетяною Рубою 1913-1963[1].

Джерела

Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.
Довідник з історії України / за ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. — К. : Генеза, 2001. — ISBN 966-504-439-7.
Білевич Йосип Донатович. (рос.) // grwar.ru — Російська імператорська армія в Першій світовій війні.

ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 651. — С. 86; Спр. 653. — С. 89; Оп. 1. — Спр. 68. — С. 7-8; РГВИА. — ф. 409. — Оп. 1. — п/с 4022; Список полковников 1914. — С. 1375.

Парнікоза, Іван. Раковицький цвинтар, українські поховання. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська). Микола Жарких.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Парнікоза, Іван. Раковицький цвинтар, українські поховання. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська). Микола Жарких.