Білецький Євген Миколайович (генерал)
Євген Миколайович Білецький (8 грудня 1870, Райгородок — † після 1945) — генерал-хорунжий Армії УНР. Начальник Тилу Армії УНР.
| Євген Миколайович Білецький | |
|---|---|
 | |
| Народження |
8 грудня 1870 м. Райгородок Старобільського повіту Харківської губернії. |
| Смерть | після 1945 |
| Країна |
 УНР |
| Приналежність |
 Армія УНР |
| Освіта | Єлисаветградське кавалерійське училище |
| Звання |
 Генерал-хорунжий (20.9.1920) |
| Командування | начальник Тилу Армії УНР |
| Війни / битви |
Перша світова війна Українсько-радянська війна |
| Нагороди |
 Хрест Симона Петлюри |
Біографія
Народився у м. Райгородок Старобільського повіту Харківської губернії. Походив з дворян.
В РІА
Закінчив 5-класне Харківське реальне училище, Єлисаветградське кавалерійське училище (1894), вийшов підпрапорщиком до 17-го драгунського Волинського полку.
21 січня 1903 р. у званні поручика був переведений до Окремого корпусу жандармів. Служив на посаді ад'ютанта Ломжинського губернського жандармського управління (Польща). З 6 жовтня 1904 р. — в. о. помічника начальника Єнісейського губернського жандармського управління в Єнісейському повіті. З 29 вересня 1906 р. — помічник начальника Херсонського губернського жандармського управління в Єлисаветградському повіті. З 5 липня 1907 р. — начальник жандармського управління Ломжинського, Мазовецького, Шучинського та Кольненського повітів. З 1 вересня 1910 р. — у розпорядженні начальника Варшавського губернського жандармського управління. З 31 липня 1912 р. — завідувач регістраційного бюро у посаді Чижев. З 6 травня 1915 р. — підполковник. З 30 вересня 1915 р. — у розпорядженні начальника Смоленського губернського жандармського управління. З 18 жовтня 1915 р. — начальник Одеського жандармського управління.
На службі УНР
У 1917 р. — член Українського Генерального Військового комітету. У 1918–1919 рр. перебував на посаді начальника Херсонської ремонтної комісії з поповнення кінським складом Армії Української Держави, згодом — Дієвої армії УНР.
З 16 квітня 1920 р. — командир Учбового куреня 4-ї запасної бригади у Камянці-Подільському. З 20 вересня 1920 р. — генерал-хорунжий Армії УНР, начальник Тилу Армії УНР.
20 жовтня 1923 р. на чолі групи старшин та козаків Армії УНР виїхав на роботи до цукроварні Бабин Рівненського повіту.
У 1945 р. був схоплений у Польщі радянськими військами. Подальша доля невідома.
Джерела
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.
- РГВИА. — Ф. 409. — Оп. 1. — п/с 293–958; ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 653. — С. 117–121; Ф. 3172. — Оп. 1. — Спр. 99. — С. 42; Єрмолаєв А. Спомин//Тризуб. — 1973. — Ч. 71. — С. 7-9.