Білий голос

Білий голос (пол. biały głos) — назва деяких манер співу, відмінних від академічної, що використовується переважно в польській, рідше - в українській та російській літературі.

Назва

Найбільш поширена в Польщі, де «білим співом» (śpiew biały) називають характерну для польського народного музикування манеру, при якій «повітря, що повільно виштовхується через діафрагму, виходить через максимально відкрите горло»[1]. Як синонімічна використовується назва «співокрик» (śpiewokrzyk)[2][3] Цією назвою послугуються і польські гурти, що проводять майстер-класи виконання народної музики[4]. Разом з тим, польські дослідники підкреслюють, що вивчаючи польське традиційне виконавство, у селах не спостерігають єдиної манери співу, а відтак і універсальність техніки «білого співу» підлягає верифікації[3]

В російській літературі термін «білий звук» («белый звук»), пояснюється як відкритий, плоский співацький звук, акустично обумовлений звучанням верхніх гармонік і недостатнім — нижньої форманти, що надає звукові глибину і округлість, при цьому вказується на його характерність для народних колективів і неприйнятність - для академічних виконавців[5]

В українській літературі епітет «білий спів» зустрічається рідко і по відношенню до різних явищ. Так, Роман Горак «білим співом» називає такі різні явища, як жіночий спів в карпатських селах, голоси співачок Ніни Матвієнко та Квітки Цісик[6] В той же час в дисертації випускниці Одеської музичної академії Чжан Мао «так званий білий спів» згадується у зв'язку з ренесансно-бароковою епохою[7].

Техніка співу

За допомогою діафрагми повітря повільно видавлюється через максимально відкриту гортань. Для створення звуків співаки також використовують різні резонансні простори в тілі, такі як частини гортані, кістки черепа та повітряні порожнини в області черепа та гортані.

Поширення

Білий спів найбільше був поширений в Україні, Польщі, Білорусі, Росії, Литві, Латвії, Сербії і Болгарії, почасти траплявся в Чехії та Хорватії, у західній Європі не був відомий взагалі.

В Україні

Білий спів виник у середовищі давньослов'янських племен, які здавна працювали у полі. Щоб пісню було чути на все поле, виконавцеві доводилось співати напівкриком. Згодом білим голосом почали співати усі народні пісні. Білим голосом співали до ХХ століття, доки до села не дійшли більш сучасні пісні, які не були пристосовані до виконання такою манерою.

Див. також

Список літератури

  1. Powietrze wypychane powoli przez przeponę wydobywa się przez maksymalnie otwarte gardło. Wykorzystywane są wszelkie dostępne rezonatory, czyli cząstki krtaniowe, niektóre kości oraz jamy powietrzne w obrębie głowy i gardła. grupadrewno.zgora.pl. Архів оригіналу за 9 листопада 2021. Процитовано 23 березня 2020.
  2. Warsztaty śpiewu białego. spiewoluby.wordpress.com. Архів оригіналу за 9 листопада 2021. Процитовано 23 березня 2020.
  3. W. Grozdew-Kołacińska- biały śpiew
  4. Pełnym Głosem - letnie warsztaty śpiewu białego - Bieszczady - Fundacja OVO. ovo.art.pl. Архів оригіналу за 22 березня 2020. Процитовано 23 березня 2020.
  5. Словарь музыкальных терминов / сост. Е. А. Яных. — С48 М.: АСТ; Донецк: Агата, 2009. — 320 с.
  6. Квітка Цісик / Ігор Коляда, Юлія Коляда, Павло Юрчишин; худож.-оформлювач О. А. Гугалова-Мєшкова. — Харків: Фоліо, 2019. — с.83 — (Знамениті українці)
  7. Чжан Мяо. Вокально-виконавські чинники оперного стилю: інтонаційно-мелодійна типологія [Текст]: дис. … канд. мистецтвознавства : 17.00.03 / Чжан Мяо ; Одес. нац. муз. акад. ім. А. В. Нежданової. — Одеса, 2019. — 194 с.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.