Білогуб Дмитро Климович

Дмитро Климович Білогуб (псевдо.: «Вернигора», «Хорольський»; 1892 пом. 16 травня 1945, Львів[1]) — український військовий діяч. Підполковник Армії УНР, інспектор кавалерії Військової Округи УПА «ВО-2 «Буг»», організатор відділу кінноти. Активіст українського ветеранського руху у міжвоєнній Польщі.

Дмитро Климович Білогуб
 Поручик

 Підполковник
Загальна інформація
Народження 1892(1892)
Хорол
Смерть 16 травня 1945(1945-05-16)
Львів
Національність українець
Псевдо «Вернигора», «Хорольський»
Військова служба
Приналежність  УНР
 Українська держава (1941)
Вид ЗС  Армія УНР
 УПА
Війни / битви Перша світова війна
Українсько-радянська війна
Друга світова війна
Командування
командир 5-го кінного полку ім. К. Гордієнка Окремої кінної дивізії
Нагороди та відзнаки
Хрест Симона Петлюри

Життєпис

Дмитро Білогуб народився в м. Хорол, Полтавської губернії.

Останнє звання у російській армії поручик.

У березні 1918 р. вступив до Запорізького кінного полку ім. К. Гордієнка Армії УНР, у складі якого брав участь у боях проти більшовиків у 1918—1919 рр.

З червня 1920 р. — помічник командира 1-ї бригади Окремої кінної дивізії Армії УНР.

З 15 квітня 1921 р. — командир 5-го кінного полку ім. К. Гордієнка Окремої кінної дивізії Армії УНР.

У 1940 р. у Варшаві очолював Легіон колишніх старшин Армії УНР.

З 1939 по 1941 роки працював начальником озброєної охорони на цукровому заводі в м. Переворськ (Пшеворськ). Від середини 1941 року працював комендантом Луцької районної поліції, з жовтня 1941 також був керівником «Союзу українських комбатантів» у м. Луцьк (замість М. Швидуна, який пішов з посади через зіткнення інтересів зі владою міста)[2], в середині 1943 року був заарештований за перехід підлеглих в УПА.

З 1943 р. служив в Українській Повстанській армії, був інспектором кавалерії Військової Округи УПА «Буг2» (псевдо — «Вернигора»).

Влітку 1944 із чотою кінноти прикріплений до куреня «Галайда». Відзначився 28 серпня 1944 року в бою УПА із загоном НКВС у с. Карів Сокалальського району Львівської області, був поранений.

Наприкінці жовтня 1944 року вдруге поранений, лікувався у с. Довжні поблизу м. Белза (нині Польща). Там був заарештований львівським НКВС 11 лютого 1945 року. Загинув у в'язниці № 4 Львова.

Дружина полковника була засновником Струсівської капели «Кобзар»[3], померла у 1972 році в с. Струсів Теребовлянського району Тернопільської області.

Джерела

Примітки

  1. Книга полеглих членів ОУН і вояків УПА Львівщини: Мат. до біографій // Літопис УПА. Торонто; Л., 2002. Т. 36.
  2. https://lutsk.rayon.in.ua/topics/2586-
  3. Незборима Нація. Листи, листи, листи…У нашому селі є великий цвинтар
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.