Білогуб Дмитро Климович

Дмитро Климович Білогуб;
	Поручик; ; Підполковник
Загальна інформація
Народження	1892; Хорол
Смерть	16 травня 1945; Львів
Національність	українець
Псевдо	«Вернигора», «Хорольський»
Військова служба
Приналежність	УНР; Українська держава (1941)
Вид ЗС	Армія УНР; УПА
Війни / битви	Перша світова війна; Українсько-радянська війна; Друга світова війна
Командування
	командир 5-го кінного полку ім. К. Гордієнка Окремої кінної дивізії
Нагороди та відзнаки
	Хрест Симона Петлюри

Дмитро Климович Білогуб (псевдо.: «Вернигора», «Хорольський»; 1892 — пом. 16 травня 1945, Львів[1]) — український військовий діяч. Підполковник Армії УНР, інспектор кавалерії Військової Округи УПА «ВО-2 «Буг»», організатор відділу кінноти. Активіст українського ветеранського руху у міжвоєнній Польщі.

Життєпис

Дмитро Білогуб народився в м. Хорол, Полтавської губернії.

Останнє звання у російській армії — поручик.

У березні 1918 р. вступив до Запорізького кінного полку ім. К. Гордієнка Армії УНР, у складі якого брав участь у боях проти більшовиків у 1918—1919 рр.

З червня 1920 р. — помічник командира 1-ї бригади Окремої кінної дивізії Армії УНР.

З 15 квітня 1921 р. — командир 5-го кінного полку ім. К. Гордієнка Окремої кінної дивізії Армії УНР.

У 1940 р. у Варшаві очолював Легіон колишніх старшин Армії УНР.

З 1939 по 1941 роки працював начальником озброєної охорони на цукровому заводі в м. Переворськ (Пшеворськ). Від середини 1941 року працював комендантом Луцької районної поліції, з жовтня 1941 також був керівником «Союзу українських комбатантів» у м. Луцьк (замість М. Швидуна, який пішов з посади через зіткнення інтересів зі владою міста)[2], в середині 1943 року був заарештований за перехід підлеглих в УПА.

З 1943 р. служив в Українській Повстанській армії, був інспектором кавалерії Військової Округи УПА «Буг2» (псевдо — «Вернигора»).

Влітку 1944 із чотою кінноти прикріплений до куреня «Галайда». Відзначився 28 серпня 1944 року в бою УПА із загоном НКВС у с. Карів Сокалальського району Львівської області, був поранений.

Наприкінці жовтня 1944 року вдруге поранений, лікувався у с. Довжні поблизу м. Белза (нині Польща). Там був заарештований львівським НКВС 11 лютого 1945 року. Загинув у в'язниці № 4 Львова.

Дружина полковника була засновником Струсівської капели «Кобзар»[3], померла у 1972 році в с. Струсів Теребовлянського району Тернопільської області.

Джерела

ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 653. — С 147
Марущенко-Богдановський А. Матеріали до історії 1-го кінного Лубенського імени запорожського полковника М. Залізняка полку//За Державність. — Варшава. — 1939. — Ч. 9. — С. 208–209
Боляновський А. Українські військові формування в збройних силах Німеччини (1939–1945). — Львів. — 2003. — С. 77.
Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.

Примітки

Книга полеглих членів ОУН і вояків УПА Львівщини: Мат. до біографій // Літопис УПА. Торонто; Л., 2002. Т. 36.
https://lutsk.rayon.in.ua/topics/2586-
Незборима Нація. Листи, листи, листи…У нашому селі є великий цвинтар

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Книга полеглих членів ОУН і вояків УПА Львівщини: Мат. до біографій // Літопис УПА. Торонто; Л., 2002. Т. 36.

[2] ttps://lutsk.rayon.in.ua/topics/2586-

[3] Незборима Нація. Листи, листи, листи…У нашому селі є великий цвинтар