Білоцерківець Наталка Геннадіївна
Наталка Білоцерківець | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
Ім'я при народженні | Наталка Геннадіївна Білоцерківець | |||
Народилася |
8 листопада 1954 (67 років) Куянівка, Білопільський район, Сумська область, Українська РСР, СРСР | |||
Громадянство | Україна | |||
Діяльність | поезія | |||
Alma mater | Філологічний факультет Київського університету[1] | |||
Мова творів | українська | |||
Премії | Премія Грузії імені В. Маяковського | |||
| ||||
Висловлювання у Вікіцитатах |
Ната́лка Генна́діївна Білоцеркі́вець (нар. 8 листопада 1954, Куянівка) — українська поетеса і перекладачка.
Біографія
Народилася Наталія Білоцерківець на Сумщині у селі Куянівка. Батьки — вчителі української мови та літератури, покоління тієї сільської інтелігенції, котра, за словами поетеси, сказаними ще на початку 90-х, «вимирає як явище».
У родоводі — відоме прізвище Гамалій (лінія бабусі по батькові), а також Лисивець, котре також зустрічається у козацьких реєстрах. Батько походить із Сумщини, мама — Анастасія Лисивець — з Березані на Лівобережній Київщині. Батько писав прозу (у 1960-і вийшли друком дві збірки оповідань), мама оприлюднила двома виданнями спогади про пережитий Голодомор та примусові роботи у гітлерівській Німеччині. Її «Спомини. Великий голод. Велика війна» перекладені французькою та румунською.
Французьке телебачення ще встигло відзняти в Києві свідчення Анастасії Лисивець для фільму про український Голодомор незадовго до її смерті.
Творчість
Серед збірок і книжок письменниці:
- «Балада про нескорених»
- «У країні мого серця»
- «Підземний вогонь» (1984)
- «Листопад» (1989)
- «Алергія» (Київ: Критика, 1999)
- «Готель Централь» (Львів: Кальварія, 2004)
- Natałka Biłocerkiweć Róża i nóż (Rzeszów, 2009)
- Літературно-критична книжка «У контексті епохи».
Наталка Білоцерківець є автором тексту популярної пісні «Ми помрем не в Парижі», яку виконує гурт «Мертвий Півень»[2].
Деякі твори Наталки Білоцерківець перекладені на німецьку[3], англійську, польську, шведську, білоруську і російську мови.
Член Українського ПЕН-клубу.
Переклади
- Володимир Вернадський. Українське питання і російська громадськість. 1988
- Чеслав Мілош. Вибране — К.: Юніверс, 2008 (переклад Наталки Білоцерківець та інших)
Премії
- Лауреат премії Грузії імені В. Маяковського.
Родина
- чоловік Микола Рябчук (1953) — культуролог, журналіст;
- дочка Анастасія (1984) — аспірантка;
- син Юрій (1988) — музикант[4].
Публікації
Примітки
- http://www.ji-magazine.lviv.ua/PEN-club/chleny_pen_clubu/Bilocerkivec.htm
- Пісня у виконанні «Мертвого Півня» та Каші Сальцової
- Hans Thill (Hrsg.). Vorwärts, ihr Kampfschildkröten: Gedichte aus der Ukraine. Wunderhorn 2006. ISBN 3-88423-259-2.
- Барабанщик
Посилання
- Письменницький довідник НСПУ
- Natalka Bilotserkivets (англ.)
- Наталка Білоцерківець: Родина для мене не менш важлива, ніж поезія, інтерв'ю «Україні Молодій».
- Наталка Білоцерківець: «Засади людської поведінки не повинні залежати від політичної ситуації» («ЛітАкцент»)