Український ПЕН

Український ПЕН (англ. PEN Ukraine) — українська громадська організація, створена з метою захисту свободи слова та прав авторів, сприяння розвитку літератури та міжнародному культурному співробітництву. Входить до мережі національних центрів Міжнародного ПЕН.

PEN Ukraine
Український ПЕН
Тип громадська організація
спілка письменниківd
Засновано 1989
Країна  Україна
Місце діяльності  Україна
Членство понад 100 осіб
Президент Андрій Курков
Материнська
організація
Міжнародний ПЕН
Вебсайт pen.org.ua

Український центр Міжнародного ПЕН був заснований восени 1989 року у стінах Спілки письменників України. Першим президентом організації був обраний український поет Микола Вінграновський.[1]

Головним керівним органом є Загальні збори, яке обирає Виконавчу раду з восьми осіб на чолі з президентом та двома віце-президентами.

Діяльність

Загальний характер діяльності визначається Хартією Міжнародного ПЕН (створеного 1921 року), де основні завдання ПЕН окреслено як «Захист свободи слова і вираження, обстоювання прав меншин, допомога переслідуваним письменникам, підтримка культурного розмаїття, утвердження гуманістичних цінностей через культуру».

Український ПЕН реалізував зокрема такі проекти:

  • участь в Конґресах Міжнародного ПЕН і представлення на них української проблематики: на 78-му Конґресі Міжнародного ПЕН у Південній Кореї (М. Маринович, 2012), 80-му Конґресі в Киргизстані (А. Курков, 2014), 82-му в Ґалісії (М. Рябчук, А. Курков, Г. Бекірова, 2016), 84-му в Пуні (Т. Терен, В. Амеліна);
  • запрошення в Україну президента Міжнародного ПЕН Джона Ралстона Сола (Київ & Одеса, 2015), керівника департаменту міжнародних зв'язків Американського ПЕН Дрю Менакер (Київ, 2016) та виконавчого директора Міжнародного ПЕН Карлеса Торнера (Львів & Київ, 2017)[2];
  • представлення української проблематики на засіданні комітету Міжнародного ПЕН Writers in Prison у Роттердамі та ICORN у Ліллегаммері (Галя Койнаш, 2014, 2017, 2019);
  • організація 83-го Міжнародного ПЕН-Конгресу в Україні;
  • проведення щорічних регіональних конференцій східноєвропейських ПЕН-клубів[3];
  • щорічне вручення Премії Українського ПЕН ім. Ю. Шевельова за модерну есеїстику;
  • щорічне вручення Премії Українського ПЕН ім. В. Стуса;
  • щорічне вручення Премії ім. Г. Ґонґадзе для українських журналістів;
  • заснування Дискусійного ПЕН-клубу, в рамках якого відбуваються дискусії на актуальні теми[4] та реалізуються дискусійні медіапроекти[5];
  • реалізація проекту «Мереживо. Літературні читання в містечках України»;
  • 2019 року Український ПЕН став організацією-партнером Літературної премії Європейського Союзу й отримав право сформувати національне журі та визначити лауреата премії від України[6].

Структура організації

На сьогодні у світі існує 146 національних центрів ПЕН.[7] Головний офіс Міжнародного ПЕН, який координує і консультує інші центри, розташований у Лондоні. Найбільшим ПЕН-центром у світі є Американський – до нього входить 7200 членів.

Пріоритети в діяльності національних центрів ПЕН може визначати культурна та політична ситуація в певній країні.

Щоосені Міжнародний ПЕН організовує в одній із країн світу ПЕН-Конгрес, на якому збираються керівники та члени інших національних ПЕН-центрів, щоби переобрати міжнародне керівництво та ухвалити правозахисні резолюції ПЕН. 2017 року Міжнародний ПЕН-Конгрес уперше відбувся в Україні (Львів), 2018-го – в Індії (Пуна). Цього року учасників ПЕН-Конгресу прийматимуть Філіппіни.

Склад

Із часу заснування ПЕН, коли до його складу входили лише письменники, коло потенційних членів організації розширилося. Головні критерії для вступу в ПЕН – поділяти цінності організації, перелічені в її Хартії, та мати бажання сприяти розвитку літератури і захищати свободу слова в Україні та світі. Тож до Українського ПЕН сьогодні входять не лише письменники, а й правозахисники, перекладачі, журналісти, науковці-гуманітарії, видавці та культурні менеджери – усього 129 членів.[7]

За Статутом Українського ПЕН, рішення про вступ нових членів приймає Виконавча Рада, яка запрошує потенційних членів приєднатися до організації. Після запрошення Виконавчої Ради кожен новий член має подати на її розгляд дві рекомендації від інших дійсних членів Українського ПЕН.

Фінансування

Український ПЕН є неприбутковою організацією, яка існує за рахунок внесків своїх членів та підтримки окремих донорів і ґрантодавців.

Чим ПЕН відрізняється?

Головним критерієм для вступу в ПЕН є не кількість виданих книжок і навіть не рекомендації колег, а заява, в якій майбутній член організації обіцяє дотримуватися принципів, перелічених у Хартії ПЕН. Вступаючи в ПЕН, його члени зобов’язуються робити все можливе для того, щоби розвивати літературу та протистояти будь-яким формам утисків свободи слова та вираження поглядів в Україні та світі. Головним питанням у ПЕН є “Що я можу зробити для інших?”, а не що “ПЕН може зробити для мене?” Тому, на відміну від інших професійних організацій, в основі ПЕН насамперед – спільні цінності.

83-й ПЕН-Конгрес в Україні

83-й Конґрес Міжнародного ПЕН був організований у Львові 18-22 вересня 2017 року. Тема Конгресу «Відстоювання правди в добу пропаганди» (англ. Reclaiming truth in times of propaganda)[8].

Під час події порушувалися питання українських політв'язнів у Росії та на окупованих територіях, проблема внутрішньо переміщених осіб і трагічної долі етнічних, мовно-культурних та релігійних меншин в окупованому Криму, зокрема, долі переслідуваних окупаційною владою кримських татар[9].

Правозахисні проекти

Починаючи з 2014 року, Український ПЕН через низку заяв до міжнародної спільноти намагається привернути увагу до подій в Україні, окупації Криму та українських політв'язнів у російських тюрмах. Зокрема, були оприлюднені:

  • Заява про припинення ескалації насильства в Україні[10];
  • Заява-протест проти політичних репресій у Криму та на захист Ільмі Умерова[11];
  • Відкритий лист до голландських колег напередодні місцевого референдуму про Асоціацію Україна-ЄС;[12]
  • Заява на підтримку журналіста, члена Українського ПЕН Станіслава Асєєва[13];.

21 серпня 2018 року, на 100-й день голодування кінорежисера та письменника Олега Сенцова, Український ПЕН разом із Центром Громадянських Свобод провів акцію «Солідарність з Олегом Сенцовим» біля Посольства Росії в Києві[14];

Спільна акція Громадського ТБ і Українського ПЕН — Оповідання Олега Сенцова зі збірки «Рассказы» у виконані відомих українців. Читали Ада Роговцева, Марко Галаневич, Наталія Сумська, Мустафа Найєм, Лариса Денисенко, Ігор Козловський, Олег «Фагот» Михалюта й Наталія Ворожбит[15].

15 листопада 2018 року, у Міжнародний день ув'язненого письменника, Український ПЕН та Центр громадянських свобод провели акцію «Порожні стільці» на підтримку українських політичних в'язнів у Росії й Криму, а також полонених у самопроголошених республіках на сході України[16].

Програма міні-ґрантів PEN Ukraine Translation Fund Grants

Український ПЕН провів конкурс на переклад книжки оповідань Олега Сенцова «Жизня» англійською, німецькою та польською мовами в рамках спільної з Міжнародним фондом «Відродження» програми міні-ґрантів PEN Ukraine Translation Fund Grants, що був оголошений у жовтні 2018 року.

Англійською мовою книжку переклав др. Уям Блекер (Dr Uilleam Blacker, видавництво Deep Vellum Publishing). Перекладачем книжки польською мовою став письменник, перекладач і критик Богдан Задура (Bohdan Zadura, видавництво Warsztaty Kultury).

6 грудня 2018 року Виконавча Рада Українського ПЕН обрала третього переможця конкурсу на переклад книжки оповідань Олега Сенцова німецькою мовою. Перемогу отримала заявка групи перекладачів у складі Лідії Наґель (Lydia Nagel), Клаудії Дате (Claudia Dathe), Александра Кратохвіля (Alexander Kratochvil), Томаса Вайлера (Thomas Weiler), Андреаса Третнера (Andreas Tretner), Крістіана Кьорнера (Christiane Körner), Ольги Радецької (Olga Radetzkaja), Дженні Зайтц (Jennie Seitz), Ірини Бондас (Irina Bondas) та Каті Бруннер (Kati Brunner). Книжка вийшла друком у видавництві Voland & Quist.

Харківська літературна резиденція

Харківська літературна резиденція для українських прозаїків була заснована Українським осередком Міжнародного ПЕН-клубу та Харківською обласною державною адміністрацією, щоби підтримати письменників, а також промотувати Харків і його культуру в Україні та світі.

Учасники резиденції отримують можливість упродовж місяця мешкати в Харкові для роботи над власним прозовим твором, а також для знайомства з містом — його історією та культурою.

Учасниками резиденції на сьогодні стали письменники Люба-Параскевія Стринадюк, Любко Дереш, Міхаель Целлер (Німеччина) та перекладачка Ярослава Стріха.

У Харкові плануються кількамісячні літературні резиденції для українських прозаїків та перекладачів[17]

Мереживо. Літературні читання у містечках України

Проект Українського ПЕН,  покликаний підвищити престиж читання в райцентрах України, знайомити мешканців українських містечок із сучасною українською літературою та включити їх у культурне поле, спільне з великими містами.

З лютого по липень 2019 року відбулося 7 поїздок українських письменників: Ірина Цілик та Артем Чех відвідали Закарпаття — Берегове та Мукачево; Катерина Калитко й Мирослав Лаюк — Одещину: Ізмаїл та Кілію; Андрій Курков і Артем Чапай — Херсонщину: Генічеськ і Новоолексіївку; Вікторія Амеліна й Павло Вольвач — Запорожжя: Бердянськ і Мелітополь; Галина Вдовиченко та Петро Яценко — Чернігівщину: Батурин і Бахмач; Олег Коцарев і Павло Коробчук — Харкіщвину: Чугуїв та Ізюм; Іван Андрусяк та Ірен Роздобудько — Полтавщину: Козельщину, Кобеляки та Кременчук.

Перший етап проекту підтримав Міжнародний фонд «Відродження». В рамках цих поїздок відбулися 17 виступів у 12-ти містах, на виступах побували близько 900 відвідувачів.

До кінця 2019 року відбулися ще 2 поїздки в рамках проекту: Міла Іванцова та Анатолій Дністровий виступили на Січеславщині (Кам'янське та Новомосковськ); Марина Гримич та Андрій Бондар — на Миколаївщині (Нова Одеса й Вознесенськ).

Заходи відбуваються в міських або районних бібліотеках, університетах, школах, музеях, будинках культури.

Дискусійний ПЕН-клуб

Дискусійний ПЕН-клуб — проект Українського ПЕН, мета якого осмислити в діалозі нагальні питання і сприяти розвитку громадянського суспільства, формувати культуру поваги до співрозмовника і вміння чути іншого. Перший сезон Дискусійного ПЕН-клубу відбувався у Києві від осені 2018-го до весни 2019-го за участі провідних письменників, журналістів та інтелектуалів. Другий сезон стартував у вересні 2019-го за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні. У його рамках дискусії відбуватимуться не лише в Києві, а й в обласних центрах країни.

Премія імені Василя Стуса

Український ПЕН узяв на себе справу продовження Премії імені Василя Стуса, заснованої 1989 року Українською асоціацією незалежної творчої інтелігенції (УАНТІ) на чолі з Євгеном Сверстюком, яка вручалася щороку, 14 січня, в день святого Василя.

Лауреатами Премії були, зокрема, Ольга Богомолець, Марія Бурмака, Опанас Заливаха, Михайлина Коцюбинська, Василь Овсієнко, Іван Світличний, Надія Світлична, Галина Севрук, Людмила Семикіна, Олександра Коваль, Сергій Жадан, владика Борис Ґудзяк[18], Влад Троїцький.

Премія імені Василя Стуса присуджується щороку Українським ПЕН авторам (літераторам, митцям, режисерам), незалежно від місця проживання, прижиттєво, за особливий внесок в українську культуру та стійкість громадянської позиції.

Лауреат Премії імені Василя Стуса отримує диплом лауреата та відзнаку від Українського ПЕН та партнера Премії Києво-Могилянської Бізнес-Школи.

Премія імені Юрія Шевельова

Премія імені Юрія Шевельова заснована 2013 року. Окрім Українського ПЕН, її засновниками виступили Києво-Могилянська Бізнес-Школа, видавництво «Дух і Літера» та Український науковий інститут Гарвардського університету.

Премія присуджується раз на рік українському авторові за художню та наукову есеїстику, опубліковану протягом останнього року. Нагорода відзначає внесок у невідʼємні для цього жанру цінності: незалежність думки та витонченість стилю.

Лауреат щороку оголошується під час церемонії 17 грудня — у день народження Юрія Шевельова, який започаткував модерну українську есеїстику. Імена трьох номінантів оприлюднюються за тиждень до цього.

Переможець нагороджується статуеткою Бронзового Ангела, а також грошовою премію та дипломом лауреата. Номінанти отримують дипломи номінантів та колекцію десяти томів видавництва «Дух і Літера».

Лауреатами Премії імені Шевельова в різні роки стали: Тарас Прохасько, Андрій Портнов, Костянтин Москалець, Олександр Бойченко, Вахтанґ Кебуладзе, Андрій Любка, Володимир Єрмоленко, Діана Клочко.

Премія імені Георгія Ґонґадзе

Премія Георгія Ґонґадзе присуджується раз на рік 21 травня — у день народження Георгія Ґонґадзе. Це концептуально нова відзнака у сфері журналістики в Україні. Її засновником виступає Український ПЕН у партнерстві з Асоціацією випускників Києво-Могилянської Бізнес-Школи та виданням «Українська правда».

Премія покликана підтримати тих журналістів, які слідують принципам та цінностям незалежної журналістики, демонструють професійність, компетентність, інноваційність, створюють матеріали, що призводять до вирішення або розуміння певних проблем у суспільстві та змін у країні, а також роблять суттєвий внесок у розвиток медіасередовища в цілому.

Лауреату вручаються статуетка, грамота та винагорода в розмірі 3 000 $.

Першим лауреатом Премії імені Георгія Ґонґадзе став журналіст, історик, головний редактор інтернет-видання «Історична правда», а також засновник Музею-архіву преси Вахтанґ Кіпіані.

Керівництво

Президенти Українського ПЕН
Віце-президенти і виконавчий директор

У серпні 2018 року виконавчою директоркою Українського ПЕН стала журналістка Тетяна Терен[22].

Станом на жовтень 2019 членами Виконавчої ради організації є Олена Стяжкіна, Леонід Фінберг, Євген Захаров, Лариса Денисенко та Остап Сливинський.

Члени Українського ПЕН

Дійсні члени

Український ПЕН налічує понад 130 членів. Серед них — письменники, поети, літературознавці, історики, перекладачі, публіцисти, критики тощо.

Станом на червень 2020 членами Українського ПЕН є:[23]

Колишні члени

Скандал у січні-лютому 2019

30 січня Український ПЕН опублікував на своєму сайті відкрите звернення під назвою «Зупинити виключення студента! Відкрите звернення ПЕН до Міністра освіти й науки України», яке стало реакцією на конфлікт, що виник між адміністрацією Національної академії образотворчого мистецтва й архітектури та студентами вишу у зв'язку зі знищенням інсталяції студента нагірно-карабахського походження Спартака Хачанова.[24] Текст звернення не зберігся, оскільки публікація звернення спричинила розкол всередині Українського ПЕН і через незгоду деяких учасників організації зі змістом звернення його було знято з сайту як такий, що не відображає поглядів усіх членів Українського ПЕН.[25] Згодом тодішній президент ПЕН-клубу Андрій Курков пояснив, що заяву прибрали із сайту тимчасово через «помилку» в адресації заяви: вона була помилково адресована Міністерству освіти, хоча НАОМ підпорядковується Міністерству культури.[26]

Після того як нове керівництво Українського ПЕНу (очолюваного з 2018 року письменником російського походження Андрієм Курковим) публічно підтримало українофобські мистецькі акції колишнього студента НАОМ Спартака Хачанова й виступило з відкритим листом до міністра освіти Лілії Гриневич проти відрахування Хачанова з університету, значна кількість тодішніх членів клубу висловилися проти позиції керівництва. Так, у знак протесту за антиукраїнську позицію керівництва Українського ПЕНу, з нього 5 лютого 2019 року вийшли письменник Іван Малкович та перекладач Максим Стріха.[27][28][29][30] Згодом Максим Стріха та Іван Малкович оприлюднили відкритий лист до Pen Ukraine в якому пояснили свою позицію.[31][32]

Примітки

  1. Протягом п'яти років у Москві не промовив жодного слова російською мовою // Gazeta.ua, 8 листопада 2016
  2. «Мирослав Маринович про свої очікування від проведення 83-го Конґресу в Україні»
  3. «Токсична пропаганда проти свободи слова: що може література в добу постправди?»
  4. Дискусія ПЕНу про державу і церкву
  5. «Спільний простір» — дискусійний проект радіо «Культура» та Українського ПЕНу.
  6. «Україна вперше братиме участь у Літературній премії Євросоюзу»
  7. Що таке Український ПЕН? 10 запитань і відповідей. PEN Ukraine (укр.). Процитовано 5 березня 2021.
  8. Конґрес PEN: львівський нерв
  9. PEN report calls on Ukraine to safeguard freedom of expression as the 83rd PEN Congress opens in Lviv City
  10. «To prevent the escalation of violence». Statement of the Ukrainian Centre of the International PEN Club, Eurozine, 23.01.2014
  11. Free Ilmi Umerov! Stop Political Terror in the Crimea!
  12. Mikola Riabtsjoek, Andrej Koerkov, Miroslav Marinovitsj. We doen een beroep op uw solidariteit // de Volksrant, 22 березня 2016 (нід.)
  13. #FreeAseev: Заява Виконавчої ради Українського ПЕН
  14. «Солідарність з Олегом Сенцовим»
  15. «Сенцов наживо: українські зірки читають оповідання політв'язня»
  16. Укрінформ: У Києві пройшла акція «Порожні стільці» на підтримку політв'язнів
  17. Харківська літературна резиденція приймає заявки на 2020 рік
  18. Премію імені Стуса отримав єпископ Борис Ґудзяк
  19. Сверстюк Євген Олександрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2003—2019. — ISBN 966-00-0632-2.
  20. Мирослав Маринович очолив український ПЕН-клуб // Український тиждень, 14 вер. 2010
  21. Мариновича обрали президентом українського ПЕН-клубу[недоступне посилання з червня 2019] // zaxid.net, 14 вер. 2010
  22. «Хочу, щоб ПЕН запровадив в Україні культуру дискусії та правозахисту».
  23. Команда // Український ПЕН, станом на березень 2019 року
  24. Зупинити виключення студента! Відкрите звернення ПЕН до Міністра освіти й науки України // Український ПЕН, 30 січня 2019[недоступне посилання]
  25. Поміж свободою і безпекою: більше ніж «за» і «проти» // Український ПЕН, 14.02.2019
  26. Андрій Курков: ми сприймаємо публічну заяву Малковича та Стріхи як вихід з українського ПЕНу // UA: Українське радіо, 11.02.2019
  27. «Чому ми виходимо з Українського ПЕН-центру» // Радіо Свобода, 05 Лютий 2019, 23:50
  28. Іван Малкович вийшов з ПЕН-клубу через “антиукраїнський” скандал у НАОМА // ukrinform, 05.02.2019 17:35
  29. Малкович і Стріха заявили, що виходять з українського ПЕН-клубу. Так вони висловили протест проти заяви ПЕН-клубу з приводу інсталяції Спартака Хачанова. // Лівий берег, 8 лютого 2019
  30. Про свободу й відповідальність митця, або Чому в Ізраїлі не виконують Вагнера // Новинарня, 08/02/2019
  31. Скандал у Pen Ukraine: Стріха та Малкович пояснили причини виходу // Літакцент, 11.02.2019
  32. Малкович і Стріха вийшли з ПЕН-клубу на знак незгоди із заявою на підтримку автора «параду членів» // Читомо, 05.02.2019

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.