Український ПЕН

На сьогодні у світі існує 146 національних центрів ПЕН.[7] Головний офіс Міжнародного ПЕН, який координує і консультує інші центри, розташований у Лондоні. Найбільшим ПЕН-центром у світі є Американський – до нього входить 7200 членів.

Пріоритети в діяльності національних центрів ПЕН може визначати культурна та політична ситуація в певній країні.

Щоосені Міжнародний ПЕН організовує в одній із країн світу ПЕН-Конгрес, на якому збираються керівники та члени інших національних ПЕН-центрів, щоби переобрати міжнародне керівництво та ухвалити правозахисні резолюції ПЕН. 2017 року Міжнародний ПЕН-Конгрес уперше відбувся в Україні (Львів), 2018-го – в Індії (Пуна). Цього року учасників ПЕН-Конгресу прийматимуть Філіппіни.

Із часу заснування ПЕН, коли до його складу входили лише письменники, коло потенційних членів організації розширилося. Головні критерії для вступу в ПЕН – поділяти цінності організації, перелічені в її Хартії, та мати бажання сприяти розвитку літератури і захищати свободу слова в Україні та світі. Тож до Українського ПЕН сьогодні входять не лише письменники, а й правозахисники, перекладачі, журналісти, науковці-гуманітарії, видавці та культурні менеджери – усього 129 членів.[7]

За Статутом Українського ПЕН, рішення про вступ нових членів приймає Виконавча Рада, яка запрошує потенційних членів приєднатися до організації. Після запрошення Виконавчої Ради кожен новий член має подати на її розгляд дві рекомендації від інших дійсних членів Українського ПЕН.

Український ПЕН є неприбутковою організацією, яка існує за рахунок внесків своїх членів та підтримки окремих донорів і ґрантодавців.

Головним критерієм для вступу в ПЕН є не кількість виданих книжок і навіть не рекомендації колег, а заява, в якій майбутній член організації обіцяє дотримуватися принципів, перелічених у Хартії ПЕН. Вступаючи в ПЕН, його члени зобов’язуються робити все можливе для того, щоби розвивати літературу та протистояти будь-яким формам утисків свободи слова та вираження поглядів в Україні та світі. Головним питанням у ПЕН є “Що я можу зробити для інших?”, а не що “ПЕН може зробити для мене?” Тому, на відміну від інших професійних організацій, в основі ПЕН насамперед – спільні цінності.

83-й Конґрес Міжнародного ПЕН був організований у Львові 18-22 вересня 2017 року. Тема Конгресу «Відстоювання правди в добу пропаганди» (англ. Reclaiming truth in times of propaganda)[8].

Під час події порушувалися питання українських політв'язнів у Росії та на окупованих територіях, проблема внутрішньо переміщених осіб і трагічної долі етнічних, мовно-культурних та релігійних меншин в окупованому Криму, зокрема, долі переслідуваних окупаційною владою кримських татар[9].

Починаючи з 2014 року, Український ПЕН через низку заяв до міжнародної спільноти намагається привернути увагу до подій в Україні, окупації Криму та українських політв'язнів у російських тюрмах. Зокрема, були оприлюднені:

• Заява про припинення ескалації насильства в Україні[10];
• Заява-протест проти політичних репресій у Криму та на захист Ільмі Умерова[11];
• Відкритий лист до голландських колег напередодні місцевого референдуму про Асоціацію Україна-ЄС;[12]
• Заява на підтримку журналіста, члена Українського ПЕН Станіслава Асєєва[13];.

21 серпня 2018 року, на 100-й день голодування кінорежисера та письменника Олега Сенцова, Український ПЕН разом із Центром Громадянських Свобод провів акцію «Солідарність з Олегом Сенцовим» біля Посольства Росії в Києві[14];

Спільна акція Громадського ТБ і Українського ПЕН — Оповідання Олега Сенцова зі збірки «Рассказы» у виконані відомих українців. Читали Ада Роговцева, Марко Галаневич, Наталія Сумська, Мустафа Найєм, Лариса Денисенко, Ігор Козловський, Олег «Фагот» Михалюта й Наталія Ворожбит[15].

15 листопада 2018 року, у Міжнародний день ув'язненого письменника, Український ПЕН та Центр громадянських свобод провели акцію «Порожні стільці» на підтримку українських політичних в'язнів у Росії й Криму, а також полонених у самопроголошених республіках на сході України[16].

Український ПЕН провів конкурс на переклад книжки оповідань Олега Сенцова «Жизня» англійською, німецькою та польською мовами в рамках спільної з Міжнародним фондом «Відродження» програми міні-ґрантів PEN Ukraine Translation Fund Grants, що був оголошений у жовтні 2018 року.

Англійською мовою книжку переклав др. Уям Блекер (Dr Uilleam Blacker, видавництво Deep Vellum Publishing). Перекладачем книжки польською мовою став письменник, перекладач і критик Богдан Задура (Bohdan Zadura, видавництво Warsztaty Kultury).

6 грудня 2018 року Виконавча Рада Українського ПЕН обрала третього переможця конкурсу на переклад книжки оповідань Олега Сенцова німецькою мовою. Перемогу отримала заявка групи перекладачів у складі Лідії Наґель (Lydia Nagel), Клаудії Дате (Claudia Dathe), Александра Кратохвіля (Alexander Kratochvil), Томаса Вайлера (Thomas Weiler), Андреаса Третнера (Andreas Tretner), Крістіана Кьорнера (Christiane Körner), Ольги Радецької (Olga Radetzkaja), Дженні Зайтц (Jennie Seitz), Ірини Бондас (Irina Bondas) та Каті Бруннер (Kati Brunner). Книжка вийшла друком у видавництві Voland & Quist.

Харківська літературна резиденція для українських прозаїків була заснована Українським осередком Міжнародного ПЕН-клубу та Харківською обласною державною адміністрацією, щоби підтримати письменників, а також промотувати Харків і його культуру в Україні та світі.

Учасники резиденції отримують можливість упродовж місяця мешкати в Харкові для роботи над власним прозовим твором, а також для знайомства з містом — його історією та культурою.

Учасниками резиденції на сьогодні стали письменники Люба-Параскевія Стринадюк, Любко Дереш, Міхаель Целлер (Німеччина) та перекладачка Ярослава Стріха.

У Харкові плануються кількамісячні літературні резиденції для українських прозаїків та перекладачів[17]

Проект Українського ПЕН,  покликаний підвищити престиж читання в райцентрах України, знайомити мешканців українських містечок із сучасною українською літературою та включити їх у культурне поле, спільне з великими містами.

З лютого по липень 2019 року відбулося 7 поїздок українських письменників: Ірина Цілик та Артем Чех відвідали Закарпаття — Берегове та Мукачево; Катерина Калитко й Мирослав Лаюк — Одещину: Ізмаїл та Кілію; Андрій Курков і Артем Чапай — Херсонщину: Генічеськ і Новоолексіївку; Вікторія Амеліна й Павло Вольвач — Запорожжя: Бердянськ і Мелітополь; Галина Вдовиченко та Петро Яценко — Чернігівщину: Батурин і Бахмач; Олег Коцарев і Павло Коробчук — Харкіщвину: Чугуїв та Ізюм; Іван Андрусяк та Ірен Роздобудько — Полтавщину: Козельщину, Кобеляки та Кременчук.

Перший етап проекту підтримав Міжнародний фонд «Відродження». В рамках цих поїздок відбулися 17 виступів у 12-ти містах, на виступах побували близько 900 відвідувачів.

До кінця 2019 року відбулися ще 2 поїздки в рамках проекту: Міла Іванцова та Анатолій Дністровий виступили на Січеславщині (Кам'янське та Новомосковськ); Марина Гримич та Андрій Бондар — на Миколаївщині (Нова Одеса й Вознесенськ).

Заходи відбуваються в міських або районних бібліотеках, університетах, школах, музеях, будинках культури.

Дискусійний ПЕН-клуб — проект Українського ПЕН, мета якого осмислити в діалозі нагальні питання і сприяти розвитку громадянського суспільства, формувати культуру поваги до співрозмовника і вміння чути іншого. Перший сезон Дискусійного ПЕН-клубу відбувався у Києві від осені 2018-го до весни 2019-го за участі провідних письменників, журналістів та інтелектуалів. Другий сезон стартував у вересні 2019-го за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні. У його рамках дискусії відбуватимуться не лише в Києві, а й в обласних центрах країни.

Український ПЕН узяв на себе справу продовження Премії імені Василя Стуса, заснованої 1989 року Українською асоціацією незалежної творчої інтелігенції (УАНТІ) на чолі з Євгеном Сверстюком, яка вручалася щороку, 14 січня, в день святого Василя.

Лауреатами Премії були, зокрема, Ольга Богомолець, Марія Бурмака, Опанас Заливаха, Михайлина Коцюбинська, Василь Овсієнко, Іван Світличний, Надія Світлична, Галина Севрук, Людмила Семикіна, Олександра Коваль, Сергій Жадан, владика Борис Ґудзяк[18], Влад Троїцький.

Премія імені Василя Стуса присуджується щороку Українським ПЕН авторам (літераторам, митцям, режисерам), незалежно від місця проживання, прижиттєво, за особливий внесок в українську культуру та стійкість громадянської позиції.

Лауреат Премії імені Василя Стуса отримує диплом лауреата та відзнаку від Українського ПЕН та партнера Премії — Києво-Могилянської Бізнес-Школи.

Премія імені Юрія Шевельова заснована 2013 року. Окрім Українського ПЕН, її засновниками виступили Києво-Могилянська Бізнес-Школа, видавництво «Дух і Літера» та Український науковий інститут Гарвардського університету.

Премія присуджується раз на рік українському авторові за художню та наукову есеїстику, опубліковану протягом останнього року. Нагорода відзначає внесок у невідʼємні для цього жанру цінності: незалежність думки та витонченість стилю.

Лауреат щороку оголошується під час церемонії 17 грудня — у день народження Юрія Шевельова, який започаткував модерну українську есеїстику. Імена трьох номінантів оприлюднюються за тиждень до цього.

Переможець нагороджується статуеткою Бронзового Ангела, а також грошовою премію та дипломом лауреата. Номінанти отримують дипломи номінантів та колекцію десяти томів видавництва «Дух і Літера».

Лауреатами Премії імені Шевельова в різні роки стали: Тарас Прохасько, Андрій Портнов, Костянтин Москалець, Олександр Бойченко, Вахтанґ Кебуладзе, Андрій Любка, Володимир Єрмоленко, Діана Клочко.

Премія Георгія Ґонґадзе присуджується раз на рік 21 травня — у день народження Георгія Ґонґадзе. Це концептуально нова відзнака у сфері журналістики в Україні. Її засновником виступає Український ПЕН у партнерстві з Асоціацією випускників Києво-Могилянської Бізнес-Школи та виданням «Українська правда».

Премія покликана підтримати тих журналістів, які слідують принципам та цінностям незалежної журналістики, демонструють професійність, компетентність, інноваційність, створюють матеріали, що призводять до вирішення або розуміння певних проблем у суспільстві та змін у країні, а також роблять суттєвий внесок у розвиток медіасередовища в цілому.

Лауреату вручаються статуетка, грамота та винагорода в розмірі 3 000 $.

Першим лауреатом Премії імені Георгія Ґонґадзе став журналіст, історик, головний редактор інтернет-видання «Історична правда», а також засновник Музею-архіву преси Вахтанґ Кіпіані.

Український ПЕН налічує понад 130 членів. Серед них — письменники, поети, літературознавці, історики, перекладачі, публіцисти, критики тощо.

Станом на червень 2020 членами Українського ПЕН є:[23]

• Іван Малкович (до лютого 2019 року)
• Максим Стріха (до лютого 2019 року)