Білістіха

Білістіха (дав.-гр. Βιλιστίχη) — конкубіна еліністичного періоду. Вона відома як офіційна наложниця Птолемея ІІ Філадельфа, якому, за деякими свідченнями, народила сина, Птолемея Андромаха[1]. Народилася не пізніше 280 року до н.е.

Існують взаємосуперечні відомості щодо її походження. Наприклад, у папірусах Зенона з Кавна згадується її батько на ім'я Філон, який міг бути адміралом Птолемея ІІ. Павсаній вважає Білістіху македонянкою, Афіней — аргів'янкою (при чому веде її родовід від Атрея); Плутарх писав, що Білістіха була іноземною рабинею, купленою на ринку. На користь цієї теорії говорить непостійність написання її імені у різних авторів: зустрічаються і Белістіха, і Белестіха, і Блістіха і навіть Філістіха. Англійський єгиптолог Фліндерс Пітрі висунув припущення, що її ім'я має іберійське походження. Також висувалася гіпотеза, що вона була родом з фінікійського Тіру. Зараз переважає думка, що "Білістіха" — це варіант грецького імені в одному з македонських діалектів[2].

Відомо, що її жеребці двічі перемагали на Олімпійських іграх — у 268 та 264 роках до н.е. В одному з Оксіринхських папірусів (том II, 222) засвідчено перемогу Білістіхи у тетриппоні (перегони на колісницях з чотирма кіньми); а Євсевій Кесарійський вказує у своєму списку Олімпійських переможців такого-собі Філістіаха Македонця (Philistiakus Maketi), який здобув перемогу у синорисі (перегони на колісницях з двома кіньми). Вважається, що під цим іменем мається на увазі саме Білістіха[3].

Приблизно в 251/250 році до н.е. Білістіха виконувала функції канефори — факт, який викликав подив навіть в античних авторів, оскільки на роль канефор зазвичай обирали незайманих дівчат з бездоганною репутацією.

Поет Сотад написав про неї вірш, який не зберігся, але який згадується в Суді. Оскільки Сотад несхвально ставився до Птолемея ІІ, можна припустити, що Білістіха теж заслужила його неприязнь[2].

Завдячуючи своєму престижному становищу, Білстіха жила в багатстві та розкоші до самої смерті. Фрагменти папірусів з міста Анкіронполіс, що датуються 239-238 роками до н.е., свідчать, що вона давала позики.

Згідно зі свідченням Климента Александрійського, Білістіха померла в Канопусі, але її тіло поховане під святилищем Серапіса в Александрії. Після її смерті, Птолемей ІІ обожествив свою коханку під іменем Афродіта Білістіха.