Оксіринхські папіруси
Історія
Найдавніші папіруси датуються 50 роком н. е., пізніші — серединою 6 ст. Вони включають в себе тисячі грецьких і латинських документів, листів і літературних творів. Крім папірусів, зустрічаються рукописи на тонкому пергаменті, а пізніші, арабські — також на папері (наприклад, середньовічний P. Oxy. VI 1006).
1896 року науковці із університету в Оксфорді Бернард Гренфелл та Артур Гант звернули увагу на те, що посушливий ґрунт Оксіринха, а також відсутність поселень на місці давнього міста, сприяли збереженню величезної кількості папірусів, багато з яких були викинуті на смітник і практично валялися під ногами. Відтоді розкопки в Оксіринхові тривають практично безперервно.
Папіруси не мали на той час жодної ціни для місцевих мешканців. До того ж, розірвані й потрощені, вони розглядались як сміття. Абсолютно іншим було ставлення до папірусів в давнину. Як матріал, папіруси високо поціновувались. І вже використаний і записаний папірус використовували наново. Щось подібне буде і з пергаментами. Старі і нібито не потрібні тому сьогоденню пергаменти вичищали і записували наново. Так двічі використані папіруси (і пергаменти) ставали історичними документами двох різних епох. Науковці із університету в Оксфорді не ігнорували не тільки цілі шматки, а і найменші фрагменти. Кожний з фрагментів фотографували і переносили в сучасний паперовий конверт. Так накопичились тисячі папок з фрагментами папірусів Оксіринха (передані на вивчення і збереження в Британський музей).
Прочитані тексти здивували навіть науковців. Це були приватні архіви, літературні твори, побутові записи і укладені договори. Серед них — шлюбні контракти, заповіти, молитви, тексти з первісних християнських євангелій. Останні затьмарили значення відкритих наново світських та літературних джерел у релігійно налаштованих і занадто побожних вірян. Саме їх і подають в статтях про папіруси Оксіринха.[джерело не вказане 851 день]
Серед оксіринхських папірусів — фрагменти втрачених творів Сапфо, Піндара, Ібіка, Софокла, Евріпіда, п'єси Менандра, складене невідомим автором продовження Фукідіда, переказ втрачених книг Тита Лівія, а також численні ранньохристиянські тексти («оксіринхські євангелія», апокрифічне Євангеліє від Фоми).
Папіруси стали джерелом для вивчення соціальної історії Єгипту за Римських часів. Зокрема, дослідження з історії дитинства було проведено Віллі Вуоланто (Ville Vuolanto, Університет Осло) та Ейпріл Падсі (April Pudsey, Ньюкаслський університет).[1]
Важливе значення для дослідження великого землеволодіння у Візантійському Єгипті має знайдений в Оксіринхові господарський архів родини Апіонов.
Рукописи
Старий Заповіт
Оригінал івритом Біблії (Tanakh) був перекладений на грецьку мову між III та I століттям до нашої ери. Цей переклад називається Септуагінта (або LXX, як цифра 70 латинською), оскільки існує традиція, що 72 єврейські книжники здійснили цей переклад в Александрії, Єгипет.
Том | Oxy | Дата | Зміст | Заклад | Місто | Країна |
---|---|---|---|---|---|---|
IV | 656 | 150 | Буття 14:21-23; 15:5-9; 19:32-20:11; 24:28-47; 27:32-33, 40-41 |
Бодліанська бібліотека; MS.Gr.bib.d.5 (P) | Оксфорд | Велика Британія |
VI | 845 | 400 | Псалом 68, 70 | Каїрський єгипетський музей; JE 41083 | Каїр | Єгипет |
VI | 846 | 550 | Амос 2 | Пенсильванський університет; E 3074 | Філадельфія Пенсільванія |
США |
VII | 1007 | 400 | Буття 2-3 | Британський музей; Inv. 2047 | Лондон | Велика Британія |
VIII | 1073 | 350 | Буття 5-6 Old Latin | Британський музей; Inv. 2052 | Лондон | Велика Британія |
VIII | 1074 | 250 | Вихід 31-32 | Університет Іллінойсу; GP 1074 | Урбана (Іллінойс) | США |
VIII | 1075 | 250 | Вихід 11:26-32 | Британський музей; Inv. 2053 (recto) | Лондон | Велика Британія |
IX | 1166 | 250 | Буття 16:8-12 | Британський музей; Inv. 2066 | Лондон | Велика Британія |
IX | 1167 | 350 | Буття 31 | Принстонська Богословська Семінарія Pap. 9 |
Принстон Нью-Джерсі |
США |
IX | 1168 | 350 | Ісус Навин 40 | Принстонська Богословська Семінарія Pap. 10 |
Принстон Нью-Джерсі |
США |
X | 1225 | 350 | Левит 16 | Принстонська Богословська Семінарія Pap. 12 |
Принстон Нью-Джерсі |
США |
X | 1226 | 300 | Псалом 7-8 | Ліверпульський університет Class. Gr. Libr. 4241227 |
Ліверпуль | Велика Британія |
XI | 1351 | 350 | Левит 27 велен | Бібліотека Емброуз свазі; 886.4 Богословська школа Колгейт Рочестер Крозер |
Рочестер Нью-Йорк |
США |
XI | 1352 | 325 | Псалом 82-83 велен | Каїрський єгипетський музей; JE 47472 | Каїр | Єгипет |
XV | 1779 | 350 | Псалом 1 | Сполучені Богословська Семінарія | Дейтон | США |
XVI | 1928 | 500 | Псалом 90 Талісман | Ашмолеан музей | Оксфорд | Велика Британія |
XVII | 2065 | 500 | Псалом 90 | Ашмолеан музей | Оксфорд | Велика Британія |
XVII | 2066 | 500 | Проповідник 6-7 | Ашмолеан музей | Оксфорд | Велика Британія |
XXIV | 2386 | 500 | Псалом 83-84 | Ашмолеан музей | Оксфорд | Велика Британія |
L | 3522 | 50 | Йов 42.11-12 | Ашмолеан музей | Оксфорд | Велика Британія |
LX | 4011 | 550 | Псалом 75 інтерлінеарний текст | Ашмолеан музей | Оксфорд | Велика Британія |
LXV | 4442 | 225 | Вихід 20:10-17, 18-22 | Ашмолеан музей | Оксфорд | Велика Британія |
LXV | 4443 | 100 | Естер 6-7 | Ашмолеан музей | Оксфорд | Велика Британія |
Новий Заповіт
Серед Оксіринхських папірусів найчисленнішою виявилася підгрупа з текстів Нового Заповіту. Ці тексти написані грецькою унціальним шрифтом.
Інші папіруси
Том | Oxy | Дата | Зміст | Заклад | Місто | Країна |
---|---|---|---|---|---|---|
IX | 1173 | 250 | Філон Александрійський | Бодліанська бібліотека | Оксфорд | Велика Британія |
XI | 1356 | 250 | Філон Александрійський | Бодліанська бібліотека | Оксфорд | Велика Британія |
XVIII | 2158 | 250 | Філон Александрійський | Ашмолеан музей | Оксфорд | Велика Британія |
XXXVI | 2745 | 400 | Ономастикон назв на івриті | Ашмолеан музей | Оксфорд | Велика Британія |
Примітки
- ,
- 4494 auf csad.ox.ac.uk
Посилання
- Оксирінхські папіруси // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін.. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 357. — 552 с.
- Oxford University: Oxyrhynchus Papyri Project
- Oxyrhynchus Online
- Table of Contents. Oxyrhynchus Papyri.
- Trismegistos.org Online database of ancient manuscripts.
- GPBC: Gazetteer of Papyri in British Collections
- The Duke Databank of Documentary Papyri. P.Oxy.: The Oxyrhynchus Papyri.
- Wieland Willker Complete List of Greek NT Papyri
Папіруси онлайн
- The Oxyrhynchus papyri vol. I, edited with translations and notes by Bernard P. Grenfell and Arthur S. Hunt
- The Oxyrhynchus papyri vol. II, edited with translations and notes by Bernard P. Grenfell and Arthur S. Hunt
- The Oxyrhynchus papyri vol. III, edited with translations and notes by Bernard P. Grenfell and Arthur S. Hunt Cornell University Library Historical Monographs Collection. Reprinted by Cornell University Library Digital Collections
- The Oxyrhynchus papyri vol. IV, edited with translations and notes by Bernard P. Grenfell and Arthur S. Hunt
- The Oxyrhynchus papyri vol. V, edited with translations and notes by Bernard P. Grenfell and Arthur S. Hunt
- The Oxyrhynchus papyri vol. VI, edited with translations and notes by Bernard P. Grenfell and Arthur S. Hunt
- The Oxyrhynchus papyri vol. VII, edited with translations and notes by Arthur S. Hunt at the Internet Archive
- The Oxyrhynchus papyri vol. VIII, edited with translations and notes by Arthur S. Hunt
- The Oxyrhynchus papyri vol. IX, edited with translations and notes by Arthur S. Hunt
- The Oxyrhynchus papyri vol. X, edited with translations and notes by Bernard P. Grenfell and Arthur S. Hunt Cornell University Library Historical Monographs Collection. Reprinted by Cornell University Library Digital Collections
- The Oxyrhynchus papyri vol. X, edited with translations and notes by Bernard P. Grenfell and Arthur S. Hunt
- The Oxyrhynchus papyri vol. XII, edited with translations and notes by Bernard P. Grenfell and Arthur S. Hunt
- The Oxyrhynchus papyri vol. XIII, edited with translations and notes by Bernard P. Grenfell and Arthur S. Hunt
- The Oxyrhynchus papyri vol. XIV, edited with translations and notes by Bernard P. Grenfell and Arthur S. Hunt