Біофілія

Біофілія — вроджена (спадкова) емоційна установка людини щодо інших живих організмів та природи в цілому, заснована на генетиці і культурному впливі, глибока біологічна потреба людини у приєднанні до життя і природи, любов до життя[1][2][3][4][5]. Термін запропонований американським вченим, засновником соціобіології Е. Вільсоном в 1984 р.[2].

Подальший розвиток концепція біофілії отримав в працях професора соціальної екології Єльського університету, американського еколога С. Келлерта[2][3][4][5]. На його думку, дев'ять цінностей — матеріальна, натуралістична, науково-екологічна, естетична, символічна, доміністична, гуманістична, моралістична, негативістська, які є біологічними за походженням, «являють собою основні структури людського ставлення та адаптації до природного світу, що розвинулися в ході людської еволюції… Вважається, що ці дев'ять цінностей відображають спектр фізичних, емоційних і інтелектуальних виразів біофільної тенденції асоціюватися з природою»[2][4][5]. На думку С. Келлерта, на відміну від «міцно прив'язаних» інстинктів харчування й дихання, які здійснюються майже автоматично, біофільні цінності повинні культивуватися, щоб досягти їх повного вираження. Люди потребують приєднання до природи і різноманітності життя, завдяки цьому поліпшується їх духовний і фізичний стан[2][4][5]. На жаль, «заперечення суспільством важливих багатих і таких, що винагороджують, відносин з природою вносить свій внесок у кризу знищення, що, у свою чергу, ще більше віддаляє людей від світу природи», вважає Стівен Келлерт[2][4][5].

На думку вченого, етика, заснована тільки на матеріалістичних або альтруїстичних аргументах, не може бути дієвою. Необхідно розглядати всі істоти як такі, що мають внутрішню цінність і право на життя, розширювати наше розуміння того, що люди отримують засоби до фізичного і духовного існування від багатства своїх зв'язків з широким розмаїттям життя[2][3][4][5].