Бісмутин

Бісмути́н мінерал класу сульфідів, підкласу простих сульфідів, сірчистий бісмут.

Бісмутин
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[1]
Хімічна формула Bi₂S₃
Клас мінералу прості сульфіди
Nickel-Strunz 10 2.DB.05[2]
Ідентифікація
Колір олов'яно-білого до свинцево-сірого, іноді з жовтуватими або синюватими розводами
Сингонія ромбічна
Твердість 3,5
Блиск металічний
Густина 6,8
Інші характеристики
Названо на честь бісмут[3]
 Бісмутин у Вікісховищі

Склад і властивості

Склад Bi2S3.

Непрозорий, сріблясто-білий з металічним блиском.

Вміст Bi до 81 %. Часто присутні домішки Pb (до 5 %), Cu (до 3,2 %), іноді Sb (до 2,4 %), Se (до 8,8 % в селенобісмутині). Сингонія ромбічна.

Колір від олов'яно-білого до свинцево-сірого, іноді з жовтуватими або синюватими розводами. Блиск металічний. Ріжеться ножем. Спайність довершена в одному напрямі. Твердість 3,5. Густина 6,8. Бісмутин напівпровідник n-типу. Питомий електричний опір становить в середньому 5,7х102 Ом м.

Бісмутин гідротермальний мінерал; зустрічається в жильних олов'яно-вольфрамових родовищах і ґрейзенах, в скарнах, в арсено-вісмутових, мідно-вісмутових, золото-вісмутових родовищах, іноді в пегматитах.

Характерний для олов'яних родовищ Болівії і олов'яно-свинцево-цинкових родовищ Японії.

Бісмутин — головний мінерал бісмутових руд, але великі скупчення бісмутину зустрічаються рідко.

Основний метод збагачення флотація.

Див. також

Примітки

Література

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А  К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Бісмутин // Мінералогічний словник. К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Бісмутин // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.