Ваверко Людмила Веніамінівна

Людмила Веніамінівна Ваверко (нар. 2 грудня 1927, Одеса 18 квітня 2020, Кишинів, Молдова) — молдовська музична педагогиня, концертмейстер, професор. Магістр мистецтв Молдови (рум. Maestru în Artă 1995), кавалер ордена Трудової слави («Gloria Muncii») Республіки Молдова.

Ваверко Людмила Веніамінівна
Народилася 2 грудня 1927(1927-12-02)
Одеса, Українська СРР, СРСР
Померла 18 квітня 2020(2020-04-18) (92 роки)
Кишинів, Молдова
Країна  Українська Радянська Соціалістична Республіка
 Молдова
Місце проживання Кишинів
Діяльність музична педагогиня, концертмейстерка, викладачка університету
Alma mater Одеська національна музична академія імені Антоніни Нежданової (1950)
Вчене звання професор
Заклад Луганське музичне училище і Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової
У шлюбі з Зіновій Столяр
Нагороди

Майстер мистецтвd

Біографія

Народилася в Одесі в єврейській родині. У 1933—1941 роках навчалася в музичній школі Петра Столярського у педагога Берти Рейнгбальд[1]. Перед окупацією Одеси була евакуйована з батьками в Уфу[2]. По дорозі, під час бомбардування в липні 1941 року, Л. В. Ваверко була поранена в голову і кисть лівої руки.

В 1950 році Людмила Ваверко закінчила Одеську консерваторію по класу фортепіано. Викладала в Ворошиловградському музичному училищі, працювала концертмейстером в Одеській консерваторії. У 1955 році разом з чоловіком — відомим молдавським музикознавцем Зіновієм Столяром (1924—2014) — оселилася в Кишиневі: концертмейстер, потім викладач, професор. В 1993 2002 роках завідувала кафедрою спеціального фортепіано Кишинівської консерваторії. Редактор-упорядник збірок фіртепіанних мініатюр молдавських композиторів[3].

Серед учнів Ваверко, зокрема, Олег Майзенберг.

Навчальні посібники Л. В. Ваверко

  • Вибрані фортепіанні твори молдовських композиторів. Кишинів: Карта молдовеняске, 1961. — 187 с.
  • Piese pentru pian. Alc. şi ediţie îngrijită L. Vaverco; red. E. Tcaci . Chişinău: Cartea Moldovenească, 1971. — 48 с.
  • Piese pentru pian. Alc. şi ediţie îngrijită L Vaverco, red. E. Tcaci . Chişinău: Cartea Moldovenească, 1975. — 82 с.
  • Piese pentru pian. Alc. şi ediţie îngrijită L. Vaverco, red. Iu. Ţibulschi . Chişinau: Literatura artistică, 1979. — 94 с.
  • Робота над музичним твором. Кишинів: Кишинівський державний університет, 1987.
  • Робота над поліфонічними творами в класі фортепіано дитячих музичних шкіл. Кишинів: Державна бібліотека ім. Н. К. Крупської, 1987.
  • Драматургічна роль виконавських засобів в інтерпретації «Новели» В. Загорського для фортепіано. Кишинів: Штиинца, 1991.
  • Людмила Ваверко і її учні: Статті, документи, спогади. Під редакцією Вікторії Мельник. Кишинів: Pontos, 2017. — 392 с.[4]

Література

  • С. Пожар. До таїнств піанізму: Уроки життя і творчості Людмили Ваверко. Кишинів: Центральна друкарня, 1999.
  • В. Стоянова. «Школа ім. Столярського визначила моє життя». Із інтерв'ю з Людмилою Ваверко. В: Musicus, № 3 (39), 2014.

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.