Кишинів

Найпоширеніша версія, зазначена понад 125 років тому в Новоросійському календарі, відносить назву міста до давньорумунського терміну Chișla Noua [кішла ноуе] — новий хутір. Саме слово chișla є запозичення турецького слова kışla зі значенням «барак». В Бессарабії це слово означає «невелике селище, хутір». Через будову утворення назви (одна частина тюркська, інша — румунська) сучасні дослідники сумніваються в справедливості цієї точки зору[3].

Спочатку топоніми з елементом Кишенев зустрічаються в документах з терен населених тюрками в XV ст. і потім протягом декількох століть залишалися місцем кочівлі намадів, тому деякі дослідники припускають, що назва міста має не романське, а тюркське походження. Вони вважають, що слово походить від половецького слова Кишеня («kesene»), означає «місце поховання, мавзолей». У багатьох місцях, у назві яких є складова частина кишенев, наприклад, Кишенькі, колись мали давні поховання — мавзолеї, кургани. Такі поховання могли належати печенігам і половцям, що мешкали в Причорномор'ї на початку II століття н. е. або ж татаро-монголами, що зайняли цей край в XIII столітті. Про існування в районі сучасного Кишинева печенізьких поховань, свідчать археологічні розкопки[4].

Інші версії назви пов'язують з угорським Kisjenő — «маленький Йено» (Йено — одне з угорських племен, які прийшли в Європу в 896). У західній Румунії на кордоні з Угорщиною є місто Kisjenő, або Chişineu, але доказів, що підтверджують зв'язок в походженні назв цих міст, не знайдено. Зважаючи на те, що значну частину населення Молдавського князівства складали русини і староукраїнська мова була мовою діловодства[5], правомірним може бути також виведення назви Кишинів від українського «кишені».

Кишинів розташований в центральному районі Молдови на висоті 85 м над рівнем моря на Східноєвропейській рівнині. Місто стоїть на семи пагорбах і витягнуте вздовж річки Бик — правої притоки Дністра. Частина Кишинева по правому березі Бика займає надзаплавні тераси, розділені долиною струмка Дурлешті, і декількома балками (Мала Малина, Велика Малина та розгалужена Мунчештська балка). Лівобережний схил долини Бика складається з двох терас, перша з яких полого опускається до річки, а друга розташована на висоті 60-90 м.

Місто розташоване на піднесеній лісистій місцевості Кодр. У ґрунті переважає чорнозем, який ідеально підходить для розвитку сільського господарства. З корисних копалини поширений вапняк, багатий добре збереженими скам'янілостями. Глибше залягають крейдяні піски і мергелі.

У межах Кишинева знаходиться Гідігіцьке водосховище та 23 озера.

Центральний проспект Кишинева названо на честь національного героя Штефана чел Маре.

Вперше в історичних документах Кишинів, як монастирське село, згадується 17 липня 1436 року в грамоті воєвод Молдови Іллі І та Штефана ІІ[6]. Поселення належало монастирям Галата та Фрумоаса аж до 1818. Згідно з радянською історіографією, перша згадка про місто датується 1466[7]. За часів панування Османської імперії, починаючи із середини XVI сторіччя, внаслідок економічного гніту та постійних набігів турків та татар, місто розвивалось уповільненими темпами. Кишинів двічі спалювався під час російсько-турецьких війн у 1739 та 1788 році.

Внаслідок російсько-турецької війни (1806—1812), місто, разом із Бессарабією, увійшло до складу Російської імперії. 22 квітня 1818 року Кишинів, разом із прилеглими селами, був подарований державі єрусалимським патріархом. Цього ж року, Кишинів офіційно отримує статус міста і стає адміністративним центром Бессарабської області, а з 1873 — Бессарабської губернії. У 1892 році було запущено міський водогін. А наприкінці XIX ст. до складу міста включили навколишні села: Вестерничень, Ришкановка (Гецеоань), Вовінцень, Мунчешть, Боюкань.

ХХ—ХХІ століття

6-7 квітня 1903 року відбувся Кишинівський погром під час котрого загинуло 49 чоловік, 586 поранено (покалічено), знищено більше 1500 домів (більше третини всіх домів Кишинева). На початку XX століття було створено кілька металообробних підприємств (заводи Сербова, Ланге і Мокану та ін.).

Тріумфальна арка в центрі Кишинева перед Православною церквою

Після жовтневого перевороту, 21 листопада 1917 розпочав свою діяльність «Сфатул Церій» (Рада краю), який 2 грудня проголосив створення Молдовської Демократичної Республіки. 27 березня 1918 року «Сфатул Церій» проголосував за приєднання Бессарабії до Румунії.

Під час міжвоєнного періоду, у місті активно розвивалась промисловість, розпочали діяльність ряд закладів культури та освіти: гімназія ім. Міхая Емінеску, Національна консерваторія, Національний театр, Національний музей, філіал Румунського інституту соціальних наук. Станом на 1940 рік, населення міста становило 110 тис.чоловік.

28 червня 1940 року радянські війська увійшли в Кишинів, а 2 серпня сформована Молдовська Радянська Соціалістична Республіка зі столицею в Кишиневі. На початку Німецько-радянської війни, 16 липня 1941 року, місто знову було зайнято румунськими військами, ставши центром губернаторства Бессарабія. 24 серпня 1944 року, під час Яссько-Кишинівської операції, до міста увійшли радянські війська.

Кишинівське гето

Після закінчення Другої світової війни розпочалась суттєва реконструкція міста, що сильно постраждало під час війни. Станом на 1944 рік, у місті проживало лише близько 25 тис. чоловік. У 1945—1947 роках затверджується генеральна схема реконструкції Кишинева, у розробці якої брав участь архітектор О. В. Щусєв. У 1946 році відновився трамвайний рух, а 1949 року — відкрилася перша тролейбусна лінія.

До 1950 року в місті було збудовано 85 фабрик та заводів, серед яких трикотажна фабрика «Стяуа рошие», меблевий комбінат, швейна фабрика № 1, взуттєва фабрика, тютюновий комбінат. У 1950 році в Кишиневі населення становило 134 тисячі чоловік.

Вирішальним поштовхом для розвитку міста стала постанова Радміну СРСР 1971 року «Про заходи щодо подальшого розвитку міста Кишинева», у рамках котрої місту із союзних фондів було виділено близько мільярда рублів. Протягом 1960—1970-х років в місті було запущено такі промислові підприємства, як «Віброприбор», «Мікропровод», «Електромашина», «Волна», «Плодсельхозмаш», «Зоріле» тощо. Були введені в експлуатацію 1,6 млн кв. метрів житла, 16 шкіл, 7 лікарень, 36 дитячих садків.

У 1990 році в місті була введена посада примара і першим обраним головою став Н. Костін. 27 серпня 1991 прийнята декларація незалежності Республіки Молдова, у якій Молдова проголошувалась суверенною державою зі столицею в Кишиневі.

Кишинів володіє особливим статусом в адміністративному поділі Молдови — він є муніципієм. До складу муніципія Кишинів входять: власне місто Кишинів, 6 навколишніх міст (Синджера, Дурлешти, Ватра (місто), Кодру, Вадул-луй-Воде, Криково) та 25 населених пунктів, об'єднаних в 13 комун (села) (Бечой, Бик, Бреїла, Бубуєч, Будешть, Бунець, Ведулень, Гідігіч, Гоян, Гоянул-Ноу, Гретьєшть, Гулбоака, Гумулешть, Доброджа, Думбрава, Келтуйторі, Колоніца, Кондріца, Крузешть, Ревака, Стеучень, Стрейстень, Тогатін, Трушень, Феурешть, Фрумушика, Чероборта, Чореску).

Кишинів поділений на 5 секторів (районів): Центр (молд./рум. Centru); Чекани (молд./рум. Ciocana); Боюкани (молд./рум. Buiucani); Ботаніка (молд./рум. Botanica); Ришкановка (молд./рум. Râşcani). Кожен сектор управляється претурою, на чолі з претором.

Погруддя Тараса Шевченка біля українсько-російської школи № 8 в Кишиневі

У 1944 році населення міста налічувало всього 25 тисяч жителів, а до 1950 року — 134 тисячі осіб. У 1960 році в місті проживало 215 тисяч жителів. Інтенсивний економічний та соціальний розвиток міста сприяв міграційному притоку населення. Він поповнювався як за рахунок сільського населення республіки (60 %), так і за рахунок фахівців, що прибули з інших регіонів СРСР. Приплив мігрантів у 1980 році зріс удвічі порівняно з 1950. Народження 500-тисячного мешканця місто відзначило у 1979 році.

Етнічний склад населення власне міста Кишинів (в рамках п'яти секторів), за переписом 2004: 68,62 % — молдовани, 15,72 % — росіяни, 9,17 % — українці, 1,01 % — гагаузи, 1,41 % — болгари, 0, 44 % — євреї, 0,13 % — поляки, 0,05 % — цигани, 3,44 % — представники інших національностей.

Переважну більшість населення міста становлять православні християни (88 %), також є протестанти (1,3 %) та католики (0,4 %).

Муніципій Кишинів є основним економічним центром республіки Молдова. Кишинів забезпечує понад 45 % ВВП країни і понад 60 % податків та зборів до державного бюджету. Валовий регіональний продукт на одну особу в Кишиневі вдвічі вищий, ніж у середньому по країні.

Промисловий сектор муніципію формує понад 65 % від загальнодержавного обсягу переробної промисловості, харчової промисловості — 33,7 %, тютюнової індустрії — 88,1 %, текстильної — 62,7 %, швейно-галантерейної — 50,8 %, шкіряної і взуттєвої — 94,6 %, деревообробної — 67,1 %, хімічної — 91,6 %, меблевої — 98 %, машинобудівної — 84,6 %[6].

В місті розташовані театри:

Стадіон Зімбру

• Національний театр опери та балету Республіки Молдова
• Кишинівський національний театр імені М. Емінеску
• Державний російський драматичний театр ім. А. П. Чехова
• Республіканський театр «Luceafarul»
• Державний молодіжний драматичний театр «З вулиці Роз»
• Муніципальний театр «Сатірікус І. Л. Караджіале»
• Театр «Eugene Ionesco»
• Театр «Ginta Latină»
• Театр «А. Матеевич»
• Театр «Гугуце»
• Республіканський театр ляльок «Licurici»

• 
  Центр міста
• 
  Фасад органного залу
• 
  Музей села
• 
  Зима в Кишиневі
• 
  Міжнародний аеропорт «Кишинів»
• 
  Ботанічний сад Академії наук Республіки Молдова
• 
  «Ворота міста», в'їзд до міста зі сторони Ботаніки
• 
  Залізничний вокзал станції Кишинів

• Бірман Серафима Германівна (1890—1976) — російська та радянська актриса театру та кіно, театральний режисер, педагог, мемуарист, теоретик
• Колпаків Юрій Миколайович — підполковник Армії УНР.[8]
• Костін Ігор Федорович (1935—2015) — український фотожурналіст, кінооператор, єдиний фотограф, який зробив фото зруйнованого реактора в Чорнобилі.
• Коцюбинський Михайло Михайлович — український письменник, громадський діяч.
• Нечуй-Левицький Іван Семенович — український письменник, вчителював у гімназії з 1873 року.
• Вєтров Давид — молдовський письменник.
• Осмоловський Аркадій Дмитрович — професор і український політичний діяч з Бессарабії, депутат Сфатул Церію.
• Черниченко Юрій Дмитрович (1929—2010) — російський журналіст і письменник, народний депутат СРСР. Закінчив філологічний факультет Кишинівського університету.
• Марія Бієшу (1935—2012) — відома оперна співачка (лірико-драматичне сопрано).
• Альона Мун (нар. 1989) — молдовська співачка.
• Кобизєва Клавдія Семенівна (1905 — 1995) — молдавська радянська скульпторка, народний художник Молдавської РСР.
• Ніколаєв Юрій Олександрович (* 1948) — радянський і російський теле — і радіоведучий, актор.
• Тутишкін Андрі́й Петрович (1910—1971) — російський радянський актор театру і кіно, режисер.

• Кишинів — столиця Республіки Молдова. Архів оригіналу за 9 грудня 2012. Процитовано 31 жовтня 2012.
• Інтерактивна онлайн карта Кишинева.

Страшенський район	Кріуленський район	Дубесарський район
Страшенський район Яловенський район		Дубесарський район Аненій-Нойський район
Яловенський район	Яловенський район	Яловенський район