Вадвич (герб)
Вадвич (Wadwicz, Wadwic) — шляхетський герб польського чи німецького походження, що вживався серед польських, українських, литовських, білоруських шляхетських родів. Зустрічається вперше у документах, датованих 1404 роком.
| Вадвич | |
|---|---|
 | |
| Версії | |
 Герб Вадвич (рання версія) | |
 Герб Вадвич (XVI-XVII ст.) | |
 Лодзіата | |
 Нарушевич | |
| Деталі | |
| Перша згадка | 1404 рік |
| Роди |
73 роди |
Опис
Щит розсічений на червоне і срібне поле, у яких змінних кольорів дві морські риби вигином до країв щита у вигляді літери "С". У клейноді п'ять страусових пер.
Походження
За легендою, лицар німецького походження на ім'я Вадвич двічі був направлений у складі делегації короля Болеслава 1102-1138 в Данію. При поверненні цей лицар потрапив у шторм на морі й потонув. У нагороду за заслуги король Болеслав дарував цей герб його нащадкам.
Після Городельської унії 1413 року ряд гербів, в тому числі й Вадвич були закріпленні за представниками литовсько-руської (української) шляхти, та відбулось зрівняння прав шляхти католицького віровизнання Королівства Польського та шляхти Великого князівства Литовського, Руського та Жемайтійського. Відповідно до умов унії шляхтич Ян Менжик з Дуброви передав цей герб литовському боярину Петру Мондигерду.
Роди
Герб належав понад 30 литовсько-руським родам, всього ж цим гербом користувалися 73 шляхетські родини (перелік родин подано згідно польської абетки): Адамкевичі (Adamkiewicz), Адамковичі (Adamkowicz), Анцевичі (Ancewicz), Анґліцькі (Anglicki), Блоші (Błosz), Богдзевичі (Bohdziewicz), Богуші (Bohusz), Борейші (Borejsza, Boreysza), Бородзіц (Бородичі) (Borodzic), Бородзичі (Borodzicz), Боські (Boski), Даукші (Dauksza), Домбровські (Dąbrowski), Довґірди (Dowgird), Довґірти (Dowgirt), Ґірдзімонти (Girdzimont), Ганцовичі (Hancowicz), Юшковичі (Juszkowicz), Каменецькі (Kamieniecki), Кербедзь (Kierbedź, Kierbiedź), Климковські (Klimkowski), Контовти (Kontowt), Лодзяти (Łodziata), Лойби (Łojba, Łoyba), Лойбоа (Łojboa), Манґірди (Mangird), Маткевичі (Matkiewicz), Матяшевичі (Matyaszewicz), Менжики (Mężyk), Менські (Mieński), Мондиґірди (Mondigird), Мондиґірдовичі (Mondigirdowicz), Мондиґєрти (Mondygiert), Монґялли (Mongiałło), Монґяли (Mongiało), Монґірди (Mongird), Монґвіди (Mongwid), Монюшки (Moniuszko), Монкерські (Monkierski), Монкевичі (Monkiewicz), Монтиґерди (Montygerd), Монтиґердовичі (Montygerdowicz), Монтиґєрди (Montygierd), Монтиґєрдовичі (Montygierdowicz), Нада(р)жицькі (Nadarzycki), Нада(р)жинські (Nadarzyński), Ноймани (Neuman), Окушковичі (Okuszkowicz), Пецнери (Pecner), Перманковські (Permankowski), Роски (Roska), Роські (Roski), Рошкевичі (Roszkiewicz), Рушкевичі (Ruszkiewicz), Станкевичі (Stankiewicz), Станковські (Stankowski), Станьковські (Stańkowski), Ваховичі (Wachowicz), Вадвичі (Wadwicz), Вадзичі (Wadzicz), Вадзіші (Wadzisz), Вандаловичі (Wandałowicz), Вазґєлли (Wazgiełło), Венцлавовичі (Węcławowicz), Венцлавські (Węcławski), Венславовичі (Węsławowicz), Венславські (Węsławski), Вєнцлавські (Więcławski), Віруловичі (Wirułowicz), Вісконти (Wiskont), Волчеки (Wołczek), Здановичі (Zdanowicz).
Опис
Щит розділений на дві половини: права - кольору червоного, ліва - білого. У них з переміною кольорів зображені дві морські риби вигином до країв щита у вигляді оберненої літери С; на шоломі три страусових пера.
Джерела
- Bartosz Paprocki. Herby rycerstwa polskiego. Kraków, 1584.
- Simon Okolski. Orbis Polonus. Krakow, 1642. T.1-3.
- Ks. Kacper Niesiecki. Herby i familie rycerskie tak w Koronie jako y w W.X.L. Lwów, 1728.