Вазаська губернія

На заході межувала з узбережжям Ботничної затоки, північному сході межувала з Улеаборзькою губернією, на сході — Куопіоською і частково Санкт-Міхельською губерніями, на півдні — Тавастгуською і Або-Б'єніборзькою губерніями.

За часів шведської Фінляндії була частиною графства Остроботнія. 1775 року перетворено на провінцію Ваза. У 1808 році Фінляндія стала частиною Російської імперії. 1809 року тут утворився Вазаський повіт Великого князівства Фінляндського. 1811 року рішенням імператора Олександра I утворено Вазаську губернію в кордонах колишньої шведської Вазаської провінції. Її статус не змінювався весь час знаходження Фінляндії у складі Російської імперії. 1906 року згідно закону утворилося 3 виборчих округи.

Після здобуття Фінляндією незалежності кордони Вазаської губернії не змінилися. 1997 року відбулося реформування адміністративно-територіального устрою, внаслідок чого Вазаська губернія припинила існування.

1811 року губернію поділено на 4 повіти: Північний Корсгольм, Середній Корсгольм, Південний Корсгольм, Східний Корсгольм. На 1891 рік кількість повітів збільшилася до 6 — Корсгольмський, Ільмоласький, Куортанеський, Лаппоський, Лауккаський, Педерсьореський.

Центр розташовувався у міста Миколайстад. На 1900 рік в губернії було 7 міст — Гамла Карлебю, Каскьо, Крістінестад, Миіколайстад, Нюкарлебю, Ювяскюля і Якобстад, 83 сільських громад і 507 сіл.

У 1916 році були утворені ще два нових повіти — західна приморська частина Ільмолаского повіту з містами Каскьо і Крістінестад була перетворена на Нерпеський, а північна частина Лауккаського на Віітасаарський повіти, до Лауккаського повіту відійшла південно-східна частина Куортанеського.

Більшість становили фіни. Шведське населення було зосереджено головним чином уздовж берегів, на шхерах і в містах. Чисельність губернії в 1887 році дорівнювалося 399 750 осіб. До початку 1901 року мешкало 460 460 осіб, з них розмовляли фінською 329249 осіб, шведською — 130 82, російською та іншими — 129. До 1903 року загальна кількість жителів Вазаської провінції зросла до 470 172 осіб.

Основу становило землеробство. Вирощували ячмінь, жито, овес і картоплю. Було також розвинено свійське скотарство. За кілкьістю овець і корів займало 1 місто у Великому герцогстві Фіндяндському, а за кількістю коней і кіз — друге.

В 1887 році працювало 45 лісопильних заводів, з яких 9 парових, 36 водяних. Було розвинено рибальство, особливо вилов салаки. Діяло 79 ливарних і механічних, 4 винокурних, 1 пороховий заводи. Було сильно розвинене кустарне виробництво, особливо з виробництва фінських ножів. Велося добування оезрної залізної руди.

Існували суднобудівні верфі. Торговий флот складався в 1888 році з 114 судів, з яких було 77 парових і 37 вітрильних. Важливішим портом був Миколайстад. Розвитку транспортної системи сприяла залізниця з Миколайстада до Таммерфорсу.

За часів незалежної Фінляндії в губернії продовжували розвиватися галузі часів Російської імперії. РОзвивалося сільське господарство, судноплавство, створювалися пароми зі Швецією. Також функціонують лісопильні і деревообробні комбінати, що випускають целюлозу, папір і інші товари.

• Вазаская губерния // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
• Luoma, Jukka: Mitä Missä Milloin 1979, s. 10. Kustannusosakeyhtiö Otava, 1978. ISBN 951-1-04873-2.
• Provinces of Finland 1634—2009^{[недоступне посилання з вересня 2019]}