Валаське повстання 1821 року

Вал́аське повст́ання (1821 рік) — антитурецьке та антифеодальне повстання румунських селян і пандурів у Валахії, Олтенії і деяких районах Молдавії під керівництвом Тудора Владимиреску.

Валаське повстання
прапор повстання Тудора Владимиреску
Дата 17 січнясерпень 1821 рік
Місце Валахія, Молдавія, Олтенія
Результат Придушення повстання турецькими військами
Командувачі
Тудор Владимиреску

Георгакіс Олімпіос
Янніс Фармакіс
Олександр Іпсіланті
Афанасіос Карпеніотіс

Олександр Суцу


Сили сторін
8 тис. чол.:
    • 6 тис. піхоти
    • 2 тис. кінноти


Олімпіос, Георгакіс

Причини повстання

  1. Основною причиною повстання слугувало тяжке соціально-економічне становище основної частини населення Валахії — селян: великі податки, барщина, залежність від бояр.
  2. Політичні і економічні привілеї і всевладдя бояр також викликало незадоволення серед міщан-робітників, дрібних поміщиків і деяких бояр.
  3. Знаходячись під управлінням фанаріотських володарів, корінне населення відчувало на собі й національний гніт, що знаходив своє відображення в елінізаторській політиці більшості верхівки валаського і молдавського суспільства[1].
  4. Також причинами повстання було прагнення до здобуття незалежності Валаського князівства і боротьба проти Туреччини, яка розгорнулась на Балканах.

Рушійні сили

В повстанні брали участь такі верстви суспільства: селяни, ремісники, торговці, представники нового стану буржуазії.

Хід подій

Валаське повстання (січень1821 р.), яке розпачиналося в Західній Валахії(Олтенії), згодом охопило усю Валахію і деякі райони Молдовії. Невеликий загін Владимиреску, завдяки широкій підтримці населення, перетворився в 10-тисячну повстанську армію. Повсталі знищували турецькі загони, руйнували маєтки володарів, великих бояр і 21 березня вступили у Бухарест, де до них приєдналися «гетеристи» під командуванням генерала армії О. Іпсіланті. Прагнення Владимиреску встановити союз з місцевими боярами, відмова у ліквідації феодальних повинностей — все це викликало незадоволення селян, як рушійної сили повстання. Скориставшись послабленням сил повстанців, бояри направили до Валахії турецькі війська, які 16 травня підійшли до Бухаресту. Армія Владимиреску відступила до Плоєшті, а сам він, щоб виграти час для збору сил і відсічі ворогові, вступив з турецьким командуванням у переговори. Грецькі патріоти-«гетеристи» запідозрили Владимиреску в зраді і 27 травня убили. Таким чинома армія повсталих була розбита, а повстання жорстоко придушене турецькими військами[2].

Результати

Валаське повстання — один із перших народних виступів за незалежність Дунайських князівств у 19 ст., що переріс у громадянську війну за політичну незалежність. Подія відіграла важливу роль не лише для подальшого розвитку національно-визвольного руху в Румунії, а й знайшла своє відображення в історії Греції. Практичним результатом повстання стало посилення боротьби румунського і молдавського народів проти феодального гніту і турецького ярма, а також повалення фанаріотського режиму[3].

Див. також

Примітки

Посилання

Джерела

  • Гpосул В. Я., Чеpтан E. E. Россия и формирование румынского независимого государства. М., 1969, с. 13—40; (рос.)
  • Самойлов С. И. Народно-освободительное восстание 1821 г. в Валахии. — «Вопр. истории», 1955, № 10; (рос.)
  • Яковенко И. П. Молдавия и Валахия с 1820 по 1829 год. В письмах Игнатия Яковенко. Спб., 1834. (рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.