Валаське повстання 1821 року
Вал́аське повст́ання (1821 рік) — антитурецьке та антифеодальне повстання румунських селян і пандурів у Валахії, Олтенії і деяких районах Молдавії під керівництвом Тудора Владимиреску.
Валаське повстання | |||
---|---|---|---|
прапор повстання Тудора Владимиреску | |||
Дата | 17 січня — серпень 1821 рік | ||
Місце | Валахія, Молдавія, Олтенія | ||
Результат | Придушення повстання турецькими військами | ||
| |||
Командувачі | |||
| |||
Сили сторін | |||
| |||
|
Причини повстання
- Основною причиною повстання слугувало тяжке соціально-економічне становище основної частини населення Валахії — селян: великі податки, барщина, залежність від бояр.
- Політичні і економічні привілеї і всевладдя бояр також викликало незадоволення серед міщан-робітників, дрібних поміщиків і деяких бояр.
- Знаходячись під управлінням фанаріотських володарів, корінне населення відчувало на собі й національний гніт, що знаходив своє відображення в елінізаторській політиці більшості верхівки валаського і молдавського суспільства[1].
- Також причинами повстання було прагнення до здобуття незалежності Валаського князівства і боротьба проти Туреччини, яка розгорнулась на Балканах.
Рушійні сили
В повстанні брали участь такі верстви суспільства: селяни, ремісники, торговці, представники нового стану — буржуазії.
Хід подій
Валаське повстання (січень1821 р.), яке розпачиналося в Західній Валахії(Олтенії), згодом охопило усю Валахію і деякі райони Молдовії. Невеликий загін Владимиреску, завдяки широкій підтримці населення, перетворився в 10-тисячну повстанську армію. Повсталі знищували турецькі загони, руйнували маєтки володарів, великих бояр і 21 березня вступили у Бухарест, де до них приєдналися «гетеристи» під командуванням генерала армії О. Іпсіланті. Прагнення Владимиреску встановити союз з місцевими боярами, відмова у ліквідації феодальних повинностей — все це викликало незадоволення селян, як рушійної сили повстання. Скориставшись послабленням сил повстанців, бояри направили до Валахії турецькі війська, які 16 травня підійшли до Бухаресту. Армія Владимиреску відступила до Плоєшті, а сам він, щоб виграти час для збору сил і відсічі ворогові, вступив з турецьким командуванням у переговори. Грецькі патріоти-«гетеристи» запідозрили Владимиреску в зраді і 27 травня убили. Таким чинома армія повсталих була розбита, а повстання жорстоко придушене турецькими військами[2].
Результати
Валаське повстання — один із перших народних виступів за незалежність Дунайських князівств у 19 ст., що переріс у громадянську війну за політичну незалежність. Подія відіграла важливу роль не лише для подальшого розвитку національно-визвольного руху в Румунії, а й знайшла своє відображення в історії Греції. Практичним результатом повстання стало посилення боротьби румунського і молдавського народів проти феодального гніту і турецького ярма, а також повалення фанаріотського режиму[3].
Посилання
Джерела
- Гpосул В. Я., Чеpтан E. E. Россия и формирование румынского независимого государства. М., 1969, с. 13—40; (рос.)
- Самойлов С. И. Народно-освободительное восстание 1821 г. в Валахии. — «Вопр. истории», 1955, № 10; (рос.)
- Яковенко И. П. Молдавия и Валахия с 1820 по 1829 год. В письмах Игнатия Яковенко. Спб., 1834. (рос.)