Валентин Йорданов

Боротьбою почав займатися з 1970 року в рідному селі. Першим наставником, що тренував Валентина протягом 8 років до закінчення ним спортивної школи в Русе був Георгій Ачев. У 1978 Валентина Йорданова призвали на строкову службу, яку він проходив у спортивній школі ЦСКА (Софія), тренувався там під керівництвом Янчо Патрикова. У 1980 стає чемпіоном Європи серед юніорів. По закінченні строкової служби у 1980 році залишається на надстрокову службу в клубі ЦСКА до 1990 року.

У 1990 році Валентин Йорданов переїжджає до США, до маєтку Foxcatcher Farm американського мультимільйонера Джона Дюпона, члена родини Дюпонів, що є засновниками і власниками однієї з найбільших хімічних компаній світу «DuPont». Джон Дюпон — фанат вільної боротьби організовує там борцівську команду за назвою маєтку — «Foxcatcher» («Мисливець на лисиць»), в якому спортсмени готуються до Олімпійських ігор. Тренером команди був Марк Шульц — американський борець, чемпіон світу і Олімпійських ігор 1984 року в Лос-Анджелесі, що вже завершив спортивну кар'єру. Разом з Йордановим тренувався також старший брат Марка Шульца Дейв, що також був чемпіоном світу і Олімпійських ігор в Лос-Анджелесі. Тренуючись у США, Йорданов одночасно виступав за болгарський борцівський клуб «Славія-Літекс» із Софії. Між Валентином і власником маєтку склались дуже близькі, дружні стосунки. Мультимільйонер супроводжував Йорданова на багатьох змаганнях, в спортивному костюмі з написом «Болгарія» і навіть сидів у кутку килима під час його поєдинків. У той час він був одним з найщедріших благодійників болгарської Федерації боротьби і кілька разів робив пожертвування по 100 000 доларів.

Джон Дюпон мав дуже складний характер, до того ж він зловживав алкоголем і наркотиками, що врешті призвело до трагедії. 26 січня 1996 року в день, коли Валентину Йорданову виповнилося 36 років, Джон Дюпон вбиває Дейва Шульца з револьвера. На осонові цих подій у 2013 році Беннетом Міллером був знятий художній фільм «Мисливець на лисиць», що став володарем кількох престижних кінопремій. Мультимільйонер, що був поміщений у в'язницю, і звідти продовжував фінансово підтримувати Валентина Йорданова і болгарську Федерацію боротьби, останнє пожертвування для неї він зробив у 2006 році.

Незважаючи на цю трагедію і немолодий вік Валентину Йорданову того ж року вдається нарешті виграти Олімпійські ігри в Атланті. У фіналі він переміг Наміка Абдуллаєва з Азербайджану. У 1984-мі, вже будучи чемпіоном світу, він не зміг поїхати на Олімпіаду в Лос-Анджелесі через бойкот ігор Радянським Союзом та його сателітами, до яких входила і Болгарія. На Олімпійських ігор 1988 року в Сеулі Валентин посів лише восьме місце через програш радянському борцеві Володимиру Тогузову. Через чотири роки на Олімпійських іграх 1992 в Барселоні Йорданов зумів взяти реванш у Тогузова, але поступився Лі Хак Сону з КНДР. Північнокореєць пробився до фіналу, де і став чемпіоном, через що Валентин тримав можливість поборотися за бронзову нагороду, якою відмінно скористався. У поєдинку за третє місце він подолав Кім Сьйон Хака з Південної Кореї.

Після тріумфу 1996 року в Атланті Валентин Йорданов завершує свою спортивну кар'єру, за роки якої він провів 685 офіційних поєдинків, одержавши перемоги у 673 з них. З 1997 року він є членом Комітету FILA. У 1998 році він був вперше обраний на пост президента федерації боротьби Болгарії, на який декілька разів переобирався. У 2000 році він став членом бюро Болгарського олімпійського комітету. У 2014 році після 16-річного керування болгарською федерацією боротьби вирішив не балотуватися на пост президента цієї організації. Він очолив федерацію у критичний для неї період, коли вона відчувала великі фінансові труднощі, а у борців цієї країни не було результатів. З його приходом ситуація поліпшилася в усіх напрямках. У 2013 році Йорданов був визнаний найуспішнішим керівником національної спортивної федерації в країні.[1]

У 2010 році мільйонер-вбивця Джон Дюпон помирає в пенсільванській в'язниці. Згідно заповіту 80 % його статків, що за оцінками ЗМІ складає від 200 до 400 млн доларів, переходить до Валентина Йорданова. Це спричинило судові позови від родичів померлого мільйонера.[2]

Закінчив Національну академію спорту Болгарії за фахом «Боротьба». Вільно володіє англійською та російською мовами. Одружений, має двох дітей.

Найкращий борець вільного стилю 1984 і 1995 років за версією Міжнародної федерації боротьби (FILA). Цією ж організацією визнавався борцем вільного стилю № 1 XX століття. Включений до Всесвітньої Зали слави Міжнародної федерації об'єднаних стилів боротьби (FILA).[3]

Десять разів входив до десятки найкращих спортсменів Болгарії (1983, 1985, 1986, 1987, 1989, 1992, 1993, 1994, 1995, 1996 рр.).

Спортсмен 20-го століття, який обирається Національною академією спорту Болгарії (2000). Спортсмен століття міста Русе. Володар Золотого пояса «Дан Колов» за 1984 рік.

• Почесний громадянин Софії (1994).
• Почесний громадянин Русе (1997).
• Почесний громадянин Варни (2000).
• Бронзовий Орден Праці Республіки Болгарія (1983).
• Срібний Орден Народної Республіки Болгарія (1987).
• Золотий Олімпійський орден (1996).
• Золота медаль Болгарського олімпійського комітету.
• Золотий знак болгарської агенції молоді та спорту.
• Медаль «Спортивна Слава» БСФС.
• Орден «1300 років Болгарії».
• Орден «Стара Планина» (2010).

Нелюбин B. B. Миндиашвили Д. Г., Мищенко Н. М. «Мастера большого ковра», М.: 1993 (рос.)

Зовнішні відеофайли
Відео поєдинків Валентина Йорданова
	Відеофільм, присвячений Валентину Йорданову
	Чемпіонський поєдинок проти Наміка Абдуллаєва на літніх Олімпійських іграх 1996 року в Атланті

• Офіційний вебсайт Валентина Йорданова (болг.), (англ.)
• Статистика виступів на міжнародних змаганнях. Institut für Angewandte Trainingswissenschaft (укр. Інститут прикладних навчальних наук). (англ.)
• Профіль на сайті wrestling.ncp.ru (англ.), (рос.)
• http://www.sports-reference.com/olympics/athletes/yo/valentin-yordanov-1.html Архівовано 7 січня 2011 у Wayback Machine.
• Досьє на сайті Федерації боротьби Болгарії (болг.)
• Коротка біографія Валентина Йорданова (болг.)
• Спорт, деньги, безумие, смерть: фильм о братьях Шульц в погоне за «Оскаром» (PROспорт, 15.01.2015) (рос.)
• Марк Шульц, Дэвид Томас. Охотник на лис (рос.) (переклад з англійської)
• Знаменити борци, възпитаници на НСА. Національна спортивна академія імені Васила Левського. Процитовано 25.05.2018. (болг.)