Валторна

Валто́рна (від нім. Waldhorn — «лісовий ріг»[1]) — мундштучний музичний інструмент сімейства мідних духових. Це скручена, подібно до равликової мушлі, мідна трубка з довжиною до п'яти метрів з сильно розширеним розтрубом. З'явилася наприкінці XVII століття.

Валторна

Подвійна валторна Подвійна валторна
Інші назви	de: Horn, Waldhorn, Ventilhorn es: Trompa або Corno fr: Cor (d'Harmonie) it: Corno
Класифікація	Мідні духові музичні інструменти
Класифікація Горнбостеля-Закса	423.232
Подібні інструменти	Альт Корнет Флюгельгорн
Музиканти	валторністи

Тривалий час валторна була натуральним інструментом, тобто на валторні можна було виконати лише звуки, що належать до натурального звукоряду, вибудованому від основної ноти. Тому в епоху пізнього бароко, класицизму і раннього романтизму, були поширені валторни найрізноманітніших строїв, які застосовувалися залежно від тональності, у якій був написаний той чи інший твір, (концерти для валторни Й. Гайдна, В. А. Моцарта, К. М. Вебера та ін.).

Вентильна валторна входить в музичну практику лише в 30-х роках XIX століття. За допомогою вентильного механізму, музикант може скеровувати повітря через ту чи іншу крону інструмента. Тим самим об'єм вібруючого повітря збільшується, а висота звуку — знижується. У сучасній конструкції валторни використовують три вентилі, для пониження звуку на півтону тон та на півтора тону. У багатьох конструкціях існує також квартвентиль (т. зв. подвійна валторна), що підвищує її звукоряд на кварту.

Серед мідних духових валторна відрізняється складністю опанування та м'якістю тембру. Звук може приглушуватись за допомогою сурдини. Валторна має діапазон звучання від ${\displaystyle H_{1}}$ до ${\displaystyle f^{2}}$ (на подвійних валторнах — від ${\displaystyle E_{1}}$). Валторна — транспонуючий інструмент строю F.

У сучасній практиці існує дві традиції нотації партії валторни :

• класична, за якою ноти, написані в скрипковому ключі звучать квінтою нижче, а ноти, написані в басовому ключі — квартою вище від написаного.
• Сучасна, за якою ноти, написані як в скрипковому, так і в басовому ключах, звучать квінтою нижче від написаного.

У партитурі для симфонічного оркестру партії валторн розміщені після фаготів,перед партіями труб та тромбонів.