Вальборг Аулін

Лаура Вальборг Аулін народилася у місті Євле. Вона, як і її молодший брат Тур Аулін, зростала у інтелігентній сім'ї: мати планувала стати співачкою, втім відмовилася від своєї мрії через слабке здоров'я, а батько отримав звання доктора наук, досліджуючи творчість грецького поета Каллімаха, а також займався грою на скрипці на аматорському рівні.

Початкові музичні зання дівчині дала бабуся, що була чудовим виконавцем та педагогом. Згодом наставником юної піаністки стала Гільда Тегестрем. У 1877 році Вальборг вступила до Стокгольмської консерваторії, яку закінчила п'ять років потому. У 1880 році відбувся перший публічний виступ Вальборг Аулін разом з братом у Седеркепінзі. Після завершення музичного навчального закладу дівчина продовжила вивчати фортепіано та теорію музики у Стокгольмі, а трохи згодом у Еребру. Вальборг отримала грант на поїздку закордон від Єнні Лінд і протягом 1885–1887 років вдосконалювала свою музичну майстерність у Копенгагені, Берліні та Парижі під проводом Нільса Гаде, Бенжамена Годара і Жуля Массне.

Повернувшись до Стокгольма, Вальборг розпочала викладацьку діяльність і паралельно займалася написанням свого музичного доробку. Вона об'єднала власні зусилля з ідеями брата і увійшла до складу Квартету Ауліна, що незабаром став досить знаним музичним колективом у Швеції. Після смерті Людвіга Нормана, Вальборг прийняла пропозицію обійняти посаду викладача та органіста у місті Еребру, що приблизно у 200 км від Стокгольма. У силу різних причин її існування у консервативному світі столичної музики стало неможливим. У пам'ять Людвіга Нормана було написано месу для змішаного хору та оркестру «Pie Jesu Domine».

Головним внеском Вальборг Аулін у музику є два струнні квартети[2][3]. Критик Адольф Ліндгрен зазначив, що e-moll квартет менш винахідливий за своєю суттю, проте з технічного боку значно продуманіший за свого попередника. Після його прем'єри 24 березня 1890 роки в концертному залі Шведської академії наук про квартет майже на сто років забули і немає жодного підтвердження, що його було виконано привселюдно хоча б раз до 1991 року.

Оркестрові твори

• «Tableaux Parisiens», оркестрова сюїта, op. 15

Твори для хору та оркестру

• «Pie Jesu Domine», урочиста меса для змішаного хору та оркестру, op. 13
• «Пан Улоф» (нім. Herr Olof, інша назва — швед. På ängen under det mörka fjälle), балада для тенора, змішаного хору та оркестра, op. 3 (1880)
• «Gå stum, ja stum», для сопрано, змішаного хору, арфи та струнних (1886)
• «Veni Sanctu Spiritus», гімн для змішаного хору та оркестру або фортепіано, op. 31 (32?) (1898)

Камерні твори

• Струнний квартет No.1 у F-dur (1884)
• Струнний квартет No.2 у e-moll, op. 17 (1889)

Твори для фортепіано

• «5 tondikter» для фортепіано, op. 7 (1882)
• 7 фрагментів для фортепіано («Романс», «Вальс», «Елегія», «Полонез», «Скерцо», «Каприз», «Фантазія»), op. 8 (1884)
• Соната для фортепіано у f-moll, op. 14
• Альбомний листок, op. 29 (1889)
• «Valse elegiaque» (1892)
• Фрагменти фантазії, op. 30 (1898)

Пісні

• 4 пісні на вірші Гейне з «Книги пісень» (нім. Buch der Lieder), op. 9
• 2 пісні («Колискова» та «Чи був це сон?»), op. 19

• Коротка біографія Вальборг Аулін (англ.). Процитовано 9 лютого 2013.
• Albin Hildebrand. Svenskt porträttgalleri (vol. XXI) — Stokholm:1897. — ст. 8 (швед.). «Project Runeberg». Процитовано 9 лютого 2013.
• Christian Blangstrup. Salmonsens konversations leksikon (bind II) — København. — ст. 378 (дан.). «Project Runeberg». Процитовано 9 лютого 2013.
• Оркестровки Вальборг Аулін для скачування (англ.). «Petrucci Music Library». Процитовано 9 лютого 2013.