Вальдемар I Біргерсон
Вальдемар I (1238—1302) — король Швеції з 1250 до 1275 року. Походив з династії Фолькунгів.
Вальдемар I Біргерсон | |
---|---|
швед. Waldemar | |
Народився | 1239 |
Помер |
26 грудня 1302[1] Замок Нючопінґ (Швеція), Нючепінг, лен Седерманланд, Швеція |
Країна | Швеція |
Діяльність | політик |
Знання мов | шведська |
Посада | Король Швеції |
Рід | Фолькунги |
Батько | Біргер Ярл[2] |
Мати | Ingeborg Eriksdotter of Swedend[2] |
Брати, сестри | Catherine Birgersdotter of Bjelbod, Ingeborg Birgersdotter of Bjelbod, Рікіса Біргерсдоттір, Eric Birgerssond, Магнус III Ладулос, Gregers Birgerssond і Benedict, Duke of Finlandd |
У шлюбі з | Sophia of Denmarkd |
Діти | Ingeborg of Swedend[2], Marina Valdemarsdotter of Swedend, Richeza of Sweden, Queen of Polandd[2], Katarina Valdemarsdotter of Swedend, Margareta Valdemarsdotter av Sveriged і Erik Valdemarssond |
Життєпис
Був сином ярла Біргера та Інгеборг, сестри короля Еріка XI. Завдяки сильній позиції ярла Біргера у державі Вальдемара після смерті короля Еріка у 1250 році було обрано новим королем Швеції. Проте до 1266 року ярл Біргер виконував обов'язки регента, фактично керуючи державою.
За цих обставин Вальдемар I був лише номінальним королем. Водночас ніхто не намагався оспорювати його трон. Після смерті ярла Біргера почалося повстання братів Вальдемара — Магнуса та Еріка. Це повстання підтримала Данія, намагаючись послабити королівство, а також деякі незадоволені феодали.
Врешті-решт 14 червня 1275 року в битві під Гувою Вальдемар I зазнав поразки від об'єднаних сил своїх супротивників. Внаслідок цього Вальдемара позбавили трону, який посів його брат Магнус.
Після цього Вальдемар з 1277 до 1278 року керував провінцією Готланд. Проте незабаром був відсторонений від влади, а 1288 року Вальдемара ув'язнили у замку Нючепінг.
Родина
Дружина — Софія (1241—1286), донька Еріка IV Естрідсена, короля Данії
Діти:
- Інгеборг (1263—1292)
- Ерік (1272—1330)
- Рікіса (1273—1293)
Примітки
- Find a Grave — 1995.
- Lundy D. R. The Peerage
Джерела
- Kyhlberg, Ola Gånget ut min hand (Riddarholmskyrkans stiftargravar Kungl. Vitterhets Historie och Antikvitets Akademien, Stockholm: 1997)