Вальтер Пенк
Вальтер Пенк (нім. Walther Penck; 30 серпня 1888 — 29 вересня 1923) — австрійський географ, народжений у Відні, син географа Альбрехта Пенка.
Вальтер Пенк | |
---|---|
Народився |
30 серпня 1888[1] Відень, Австро-Угорщина[2] |
Помер |
29 вересня 1923[2][1] (35 років) Штутгарт, Веймарська республіка, Німецький рейх[2] |
Країна | Австро-Угорщина |
Діяльність | географ, геолог |
Alma mater | Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла |
Знання мов | німецька |
Заклад | Лейпцизький університет і Стамбульський університет |
Нагороди | |
Вальтер Пенк протягом 1912—1914 років працював в Аргентині та найбільш відомий своїм внеском у геоморфології. Він виступав проти теорії циклу ерозії Вільяма Девіса, доводячи, що процеси підняття гір та денудації відбуваються одночасно, з постійною швидкістю[3]. Його найвідоміша книга, «Морфологічний аналіз форм рельєфу» була опублікомана його батьком в 1924 році.
Він помер у Штутгарті, Німеччина. Його іменем названа одна з найвищих вершин Анд, гора Вальтер-Пенк (6658 м).
Примітки
- Encyclopædia Britannica
- Пенк Вальтер // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- Huggett, Richard J., 2003, Fundamentals of Geomorphology, Routledge, ISBN 0-415-24145-6
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.