Валявко Василь Антонович

Василь Антонович Валявко (нар. 1885(1885), село Магдалинівка Северинівської волості Херсонської губернії, тепер у складі села Успенки Миколаївського району Одеської області — 1930, Москва) — український радянський діяч, чекіст, голова виконавчого комітету Маріупольської окружної ради. Член Центральної Контрольної Комісії КП(б)У в листопаді 1927 — червні 1930 р.

Валявко Василь Антонович
Народився травень 1885
Успенка, Северинівська волость, Одеський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер липень 1930 (45 років)
Москва, СРСР
Країна  Російська імперія
 СРСР
Партія КПРС

Біографія

Народився у травні 1885 року в родині кравця (згодом чорнороба і шахтаря на копальнях Кривбасу). Родина переїхала у пошуках роботи на Криворіжжя, де він і закінчив сільську школу. Працював пастухом, потім наймитом у поміщицьких маєтках.

У дванадцять років, в 1897 році, поступив на шахту в Кривбасі. У 1898 році почав працювати на копальні «Жовта Річка» Французького товариства, спочатку як коногон, потім хлопчиком при лікарні і листоношею. У 1900 році перейшов в механічну майстерню учнем слюсаря. У січні 1904 року, для набуття спеціальності залізничного машиніста, переїхав в місто Бендери, але змушений був незабаром повернутися до Кривого Рогу, де влаштувався працювати на копальні «Дубова Балка».

Член РСДРП з листопада 1904 року.

Брав активну участь у подіях революції 1905 року, був узятий на облік в поліції. У лютому 1906 року, попереджений про майбутнє затримання, переїхав у Катеринослав, а звідти на Донбас, в селище Юзівку. На Донбасі йому не вдалося влаштуватися на роботу і довелося повернутися в Криворіжжя, де влаштувався працювати на Карнаватській копальні.

На початку травня 1906 року за антиурядові дії був заарештований, засуджений і висланий на три роки в Архангельську губернію, де мешкав в місті Холмогори. Наприкінці 1909 року повернувся із заслання в Катеринославську губернію. Працював робітником Брянського заводу міста Катеринослава.

У квітні 1916 року знову заарештований і висланий на заслання в Іркутську губернію. Після Лютневої революції 1917 повернувся з Іркутської губернії в Катеринослав, а потім був відряджений для більшовицької партійної роботи в місто Кривий Ріг. На криворізькій копальні «Дубова Балка» заснував і очолив більшовицьку партійну організацію.

У 1917 році — член Катеринославського і Криворізького комітетів РСДРП(б), член Катеринославської і Криворізької рад робітничих, солдатських і селянських депутатів. У серпні 1917 року був обраний гласним Катеринославської міської думи. Один із організаторів Червоної гвардії в Кривбасі.

У 1918 році, у складі Першого Криворізького революційного полку, брав участь у боях з австро-угорськими військами під Нікополем, Олександрівськом, в Донбасі і на Дону. Разом із частинами Червоної армії брав участь в обороні міста Царицина від військ Білої гвардії. У 1919 році працював у Саратовській губернській надзвичайній комісії (ЧК).

У 1919 році — голова Катеринославської губернської надзвичайної комісії (ЧК). У липні — серпні 1919 року — голова Волинської губернської надзвичайної комісії (ЧК).

У 1920 році — голова виконавчого комітету Олександрійської повітової ради Херсонської губернії. У 1921 році — голова виконавчого комітету Чигиринської повітової ради Київської губернії. У 1922 році — голова Кременчуцької губернської ради народного господарства.

Потім — на господарській роботі. У 1926 році працював у Торговельному представництві СРСР в Німеччині

У 1927 році — голова виконавчого комітету Маріупольської окружної ради.

У 1927—1928 роках — член колегії Народного комісаріату робітничо-селянської інспекції Української СРР.

Помер у червні 1930 року в Москві.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.