Васильєв Анатолій Семенович

Життєопис

У 1967 р. закінчив Одеський державний університет імені І. І. Мечнікова (ОДУ), де відтоді й працював: у 1986—1993 роках був деканом юридичного факультету ОДУ, одночасно з 1989 року — завідувач кафедри адміністративного права і управління юридичного факультету ОДУ; у 1993—1997 роках — ректор Юридичного інституту у складі ОДУ; у 1997—2006 роках — декан економіко-правового факультету ОНУ[2][3].

Наукова діяльність

З початку створення юридичного інституту у складі ОДУ (1993 р.) за ініціативою А. С. Васильєва були започатковані не тільки нові факультети, але й незвичні на той час для юридичних вузів кафедри, як, наприклад, адміністративного права і управління, морського і митного права, соціальних теорій і компаративістики та інші[2][3].

Найвагомішими науковими працями Анатолія Семеновича Васильєва є «Управленческие решения в производственных организациях (правовой аспект)» (1986); «Предприниматель: его права, обязанности, ответственность» (1994 р. у співавторстві); «Процесс подготовки и принятия управленческих решений: организационно-правовые проблемы» (1997); «Административное право Украины (общая часть)» (2003); низка колективних монографій ["Руководитель в аппарате государственного управления: организационно-правовые проблемы" (1988); «Правовые вопросы деятельности производственных аграрно-про­мыш­ленных объединений» (1983); «Управленческие процедуры» (1988)]; «Проблемы совершенствования управления морским транспортом» (1981), «ХХVІ съезд КПСС и актуальные проблемы советского государственного управления» (1984), а також серія підручників, навчальних посібників і коментарів діючого законодавства, написаних у співавторстві і за його загальною редакцією, зокрема «Теория права и государства» (2006); «Теорія права і держави» (2010); «Хозяйственное право Украины» (2005); «Хозяйственное право Украины» (2006), «Судебные и правоохранительные органы в Украине» (2006); «Кодекс Украины об административных правонарушениях: Научно-практический комментарий» (2010) та інші[2][3].

Тільки за останні п'ятнадцять років його життя під його безпосереднім керівництвом було підготовлено і захищено 5 докторських і понад 26 кандидатських дисертацій, в тому числі й аспірантами-іноземцями із Росії, Італії, Польщі, Йорданії, Китаю та Іраку[1][2][3].

Благодійна діяльність

Надав юридичну підтримку при створенні та подальшому захисті, а також був членом правління першої в СРСР неурядової благодійної організації Фонду соціальної допомоги імені доктора Ф. П. Гааза[4][5].

Брав актівну участь в діяльності Інституту демократії та прав людини[4].

Літературна творчість

Співавтор віршованої збірки «Злет поетичної душі» (2001) та двох особистих поетичних збірок: «Объяснение в любви» (1997) і «Натхнений злет душі моєї…» (2012).

Примітки
  1. Національна академія правових наук України
  2. «Одеський національний університет імені І. І. Мечникова. Історія та сучастнісь (1865—2015)». Одеса: ОНУ, 2015—964 с. ISBN 978-617-689-113-0
  3. «Служители Фемиды: страницы истории юридического образования и науки в Императорском Новороссийском — Одесском национальном университете имени И. И. Мечникова (1865—2015 гг.)» — Одесса: Асропринт, 2015. — 672 с.: ил. ISBN 978-966-927-040-5
  4. «Философия достоинства, свободы и прав человека». — Киев: Парламентское издательство, 2009 г.: ISBN 978-966-611-679-9(рос.)
  5. «Портрет правозащитника в социальном интерьере» — газета «2000», № 9 за 2.03.2016 г.(рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.