Ваха Артур Вікторович
Артур Вікторович Ваха (рос. Артур Викторович Ваха; нар. 13 січня 1964, Ленінград) — радянський російський актор театру та кіно, Заслужений артист Російської Федерації (1999).
Артур Ваха | ||||
---|---|---|---|---|
Ім'я при народженні | Артур Вікторович Ваха | |||
Народився |
13 січня 1964 (58 років) Ленінград, РРФСР, СРСР | |||
Громадянство | Росія | |||
Діяльність | актор, кіноактор | |||
Alma mater | Російський державний інститут сценічних мистецтв | |||
Роки діяльності | 1984 — донині | |||
IMDb | nm0883375 | |||
Нагороди та премії | ||||
| ||||
Артур Ваха у Вікісховищі |
Життєпис
Артур Ваха народився 13 січня 1964 року в Ленінграді. Його мати — Воля Ваха, режисерка, професорка, викладачка акторської майстерності, батько — Віктор Ваха, актор. У нього естонське походження по батькові. Прізвище естонське та означає «віск».
Дебютував на сцені театру ім. Ленсовета ще у шестирічному віці, виконав роль Альоші Чешкова в постановці Ігоря Владимирова «Людина з боку».
У 1980 році вступив до Ленінградського державного інституту театру, музики і кінематографії на курс В. Петрова. Після закінчення навчання проходив службу в армії.
З 1986 року працював у Театрі комедії імені Акімова.
У 2005 році Артур Ваха почав працювати в трупі Театру імені Ленсовета.
Кінодебют відбувся у 1984 році в стрічці «Капітан Фракасс», де він зіграв другорядну роль гвардійця кардинала.
Фільмографія
Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
---|---|---|---|---|
2019 | с | Пекар та красуня | Пекарь и красавица | Матвій |
2019 | с | Кримінальний журналіст | Криминальный журналист | Автанділ |
2018 | ф | Прощатися не будемо | Прощаться не будем | Дмитро Токарев, керівник органів державної безпеки, генерал-майор |
2018 | с | Купчино | Купчино | Дмитро Самойлов |
2017 | ф | Салют-7 | Салют-7 | лікар-психотерапевт |
2016 | ф | Контрибуція | Контрибуция | Леонард Калмиков, промисловець |
2016 | ф | Криголам | Ледокол | Акулов, професор медицини |
2015 | с | Слідчий Тихонов | Следователь Тихонов | Льоха, скульптор |
2014 | ф | Гєна Бетон | Гена Бетон | помічник Фатьянова |
2012 | с | Вісімдесяті | Восьмидесятые | Дмитро Чепєлєв, завідувач рестораном
Шаблон:УТФільмі |
2011 | с | Небесний суд | Небесный суд | Серджіо Аморе |
2011 | с | Фурцева | Фурцева | Леонід Брежнєв |
2011 | с | Заєць, смажений по-берлінськи | Заяц, жаренный по-берлински | Петро Ломов, шеф-повар ресторану «Метрополь» |
2010 | с | Сімейне вогнище | Семейный очаг | Роман Поваляев, редактор програми[1] |
2009 | ф | Стерва | Стерва | Самвел |
2009 | с | Вербна неділя | Вербное воскресенье | Михайло Кузьмич, керівник телеканалу |
2008 | ф | Олександр. Невська битва | Александр. Невская битва | голова боярської ради |
2008 | ф | Важко бути мачо | Трудно быть мачо | Олександр Ілліч, директор пансіонату[2] |
2008 | ф | На даху світу | На крыше мира | автолюбитель |
2008 | ф | Небезпечна комбінація | Опасная комбинация | Єгоров, полковник міліції[3] |
2008 | ф | Гра | Игра | Віктор Петрович |
2006 | ф | Криголам | Ледокол | Професор Акулов |
2005 | с | Брежнєв | Брежнев | Брежнєв у молодості |
2003 | с | Жіночий роман | Женский роман | Петро Солдатов |
2001 | ф | Оповідь про Федота-Стрільця | Сказ про Федота-Стрельца | епізодична роль |
2001 | с | Агентство НЛС | Агентство НЛС | Сергій Рубашкін |
2001 | с | Агент національної безпеки-3 | Агент национальной безопасности-3 | Петро Василенко |
1999 | с | Вулиці розбитих ліхтарів-2 | Улицы разбитых фонарей-2 | президент фонду |
1998 | с | Вулиці розбитих ліхтарів-1 | Улицы разбитых фонарей-1 | Вадим Осокін |
1995 | ф | Усе буде добре! | Все будет хорошо | Адміністратор театру |
1995 | ф | Четверта планета | Четвёртая планета | епізодична роль |
1990 | ф | Бакенбарди | Бакенбарды | Херц |
1987 | ф | Середовище проживання | Среда обитания | Бугаєв, помічник слідчого |
1984 | ф | Капітан Фракасс | Капитан Фракасс | гвардієць кардиналаШаблон:УГріНиз
Примітки
Посилання
|