Вашингтонський метрополітен
Вашингто́нський метрополіте́н (англ. Washington Metro, Metrorail) — система ліній метрополітену у Вашингтоні та околицях. Другий за завантаженістю метрополітен у США (після Нью-Йоркського).
| Вашингтонський метрополітен | |||
|---|---|---|---|
 | |||
 | |||
| Опис | |||
| Країна |
 США | ||
| Місто | Вашингтон | ||
| Дата відкриття | 27 березня 1976 року | ||
| Щоденний пасажиропотік | 801 400 [1] | ||
| Річний пасажиропотік | 229 600 000 ± 50 000, 175 000 000 ± 999 999[2] і 182 000 000 ± 999 999[2] | ||
| Сайт | wmata.com/service/rail/ | ||
| Власник | Washington Metropolitan Area Transit Authorityd | ||
| Оператор | Washington Metropolitan Area Transit Authorityd | ||
| Маршрутна мережа | |||
| Кількість ліній | 6 | ||
| Кількість станцій | 91 | ||
| Довжина мережі | 171 км | ||
| |||
 Вашингтонський метрополітен у Вікісховищі | |||
Опис
Лінії метрополітену проходять через два штати (Вірджинія та Меріленд) і федеральний округ Колумбія. Щоденний пасажиропотік оцінюється в 800 тисяч чоловік (початок 2009).
Перші поїзди метро були пущені 27 березня 1976 року.
Всього 91 станцій, загальна довжина — 189,6 км[3]. Перший проект, який передбачав будівництво 83 станцій і шляхів протяжністю 165,5 км, був завершений 13 січня 2001 року. Під землею пролягає 80 км залізниць, а також 47 станцій з 86, на поверхні землі — понад 74 км та 33 станції, над землею — понад 14 км та 6 станцій.[3]
Станції глибокого залягання були побудовані тільки в центрі міста, в районах історичної забудови. Більша ж частина вашингтонського метрополітену — наземна (або надземна), що нагадує берлінський Stadtbahn або московське легке метро. Наземні перегони між станціями метро дуже довгі (особливо в передмістях) і практично не охороняються: рейки обгороджені тільки дротяною сіткою. Потяги рухаються із середньою швидкістю 53 км/год.[3]
Найглибші станції знаходяться на північно-східному краї Червоної лінії: Wheaton (тут встановлено найдовший ескалатор в Західній півкулі — довжиною 70 м), і найглибша станція — Forest Glen (на глибині 60 м — замість ескалаторів тут використовуються високошвидкісні ліфти, за допомогою яких підняття здійснюється за 20 секунд).
Історія
Протягом 1960-х років існували плани щодо створення масової автострадної системи у Вашингтоні, але ця ідея зіткнулася зі спротивом. Гарланд Бартоломео, який очолював Національну комісію з планування капіталу, вирішив, що залізнична транзитна система ніколи не буде самостійною через низьке покриття та загальне зменшення вантажообігу.[4] Нарешті, було погоджено на змішаній концепції Capital Beltway разом з радіальними лініями. Beltway було повністю профінансовано; фінансування системи Inner Loop Freeway було частково перерозподілено на користь спорудження системи метрополітену.[5]
1960 року федеральний уряд створив національне транспортне відомство задля розробки швидкісної залізничної системи. 1966 року федеральним урядом, округами Колумбія та Меріленд було прийнято законопроект про створення WMATA[6] з електропостачанням за допомогою NCTA.[7]
WMATA затвердила плани на будівництво 158-кілометрової системи у 1968 році[7] і почала будівництво 9 грудня 1969. Система відкрилася 27 березня 1976 року з 7 кілометрами ділянки на Червоній лінії та 5 станціями від Rhode Island Avenue до Farragut North, всі в окрузі Колумбія. Округ Арлінгтон було приєднано до системи 1 липня 1976 року; округ Монтгомері, Меріленд — 6 лютого 1978; округ Принца Джорджа, Меріленд — 20 листопада 1978; округи Ферфакс та Александрія (Вірджинія) — 17 грудня 1983 року.[6]
У лютому 2006 року шляхом відкритого змагання обрано Ренді Міллера, робітника автомагазину з Вудбриджу, на запис нових оголошень про відкриття та закриття дверей та нагадування про заборону притулятися до них. Оголошення до цього були озвучені Сенді Керролл і записані 1996 року.[8]
Пасажиропотік
Найвищий денний пасажиропотік було зареєстровано в день інавгурації Барака Обами, 20 січня 2009 року, який склав 1 120 000 пасажирів. Минулий рекорд був за день до цього, з 866 681 поїздкою.[9] Деякі рекорди, пов'язані з пасажиропотоком, було встановлено в червні 2008 року: рекордний місячний пасажиропотік у 19 729 641 пасажирів, рекорд з середнього денного потоку за тиждень (772 826), також у цей місяць зареєстровано 5 з 10 днів з рекордним пасажиропотоком, та 12 робочих днів, у які пасажиропотік перевищив 800 000 поздок.[10]
Лінії
Червона лінія
| Червона лінія | |||||||||
 |
Shady Grove | ||||||||
|
Rockville | ||||||||
| Twinbrook | |||||||||
| White Flint | |||||||||
| Grosvenor-Strathmore | |||||||||
| Medical Center | |||||||||
|
Bethesda | ||||||||
| Friendship Heights | |||||||||
| Tenleytown-AU | |||||||||
| Van Ness-UDC | |||||||||
| Cleveland Park | |||||||||
| Woodley Park-Zoo/Adams Morgan | |||||||||
| Dupont Circle | |||||||||
| Farragut North | |||||||||
| Metro Center | |||||||||
| Gallery Pl-Chinatown | |||||||||
| Judiciary Square | |||||||||
| Union Station | |||||||||
| New York Ave-Florida Ave-Gallaudet U | |||||||||
| Rhode Island Ave-Brentwood | |||||||||
| Brookland-CUA | |||||||||
| Fort Totten | |||||||||
| Takoma | |||||||||
|
Silver Spring | ||||||||
| Forest Glen | |||||||||
|
Wheaton | ||||||||
|
Glenmont | ||||||||
Йде з округу Монтгомері (Montgomery County), Меріленд, через ділову частину міста назад в округ Монтгомері — найбільш завантажена лінія. Відкрита 29 березня 1976 року, містить 27 станцій. Єдина лінія, яка не має спільних ділянок з іншими. В години пік використовує 44 потяги (10 восьмивагонних та 34 шестивагонних).[11][12]
Хронологія
| Дата | Подія | Кількість станцій | Довжина, км |
|---|---|---|---|
| 29 березня 1976 | Відкриття лінії від Farragut North до Rhode Island Ave-Brentwood | 5 | 7,4 |
| 15 грудня 1976 | Gallery Pl-Chinatown відкривається між існуючими станціями | 6 | 7,4 |
| 1 січня 1977 | Продовження до станції Dupont Circle | 7 | 9,2 |
| 6 лютого 1978 | Продовження до станції Silver Spring | 11 | 18,3 |
| 5 грудня 1981 | Продовження до станції Van Ness-UDC | 14 | 21,7 |
| 25 серпня 1984 | Продовження до станції Grosvenor-Strathmore | 19 | 32,7 |
| 15 грудня 1984 | Продовження до станції Shady Grove | 23 | 43,9 |
| 22 вересня 1990 | Продовження до станції Wheaton | 25 | 49,1 |
| 25 січня 1998 | Продовження до станції Glenmont | 26 | 51,3 |
| 20 листопада 2004 | New York Ave-Florida Ave-Gallaudet U відкривається між існуючими | 27 | 51,3 |
Станція Bethesda
Станція Dupont Circle, дисплей
Станція Rockville
Станція Van Ness – UDC
Блакитна лінія
| Синя лінія | |||||||||
| Franconia-Springfield | |||||||||
| Van Dorn Street | |||||||||
| King Street | |||||||||
| Braddock Road | |||||||||
| Ronald Reagan Washington National Airport | |||||||||
|
|
Crystal City | |||||||
| Pentagon City | |||||||||
| Pentagon | |||||||||
| Arlington Cemetery | |||||||||
| Rosslyn | |||||||||
| Foggy Bottom-GWU | |||||||||
| Farragut West | |||||||||
| McPherson Square | |||||||||
| Metro Center | |||||||||
| Federal Triangle | |||||||||
|
|
Smithsonian | |||||||
| L'Enfant Plaza | |||||||||
| Federal Center SW | |||||||||
| Capitol South | |||||||||
| Eastern Market | |||||||||
| Potomac Ave | |||||||||
| Stadium-Armory | |||||||||
| Benning Road | |||||||||
| Capitol Heights | |||||||||
| Addison Road–Seat Pleasant | |||||||||
| Morgan Boulevard | |||||||||
| Largo Town Center | |||||||||
Йде з округу Ферфакс через Александрію та Арлінгтон, далі разом з Помаранчевою та Срібною лініями крізь Вашингтон, в напрямку округу Принца Георга у Меріленді. Містить 27 станцій, лише 3 з яких не належать іншим лініям. Використовує 23 шестивагонних потяги в години пік.
Лінія відкрилася 1 липня 1977 року з 18 станціями від National Airport в Арлінгтоні до Stadium-Armory у Вашингтоні — перше приєднання Вірджинії до системи метрополітену. 22 листопада 1980 року лінія була продовжена на три станції до Addison Road. Розширення лінії за аеропорт почалося 15 червня 1991 року з відкриттям станції Van Dorn Street. Початковий план для лінії був виконаний з продовженням її до Franconia-Springfield 29 червня 1997 року. Дві нові станції в Меріленді — Morgan Boulevard та Largo Town Center — відкриті 18 грудня 2004.
Від відкриття Помаранчевої лінії 20 листопада 1978 року до 11 грудня 1979 Помаранчева лінія була сполучена з Блакитною від National Airport до Stadium-Armory, з продовженням Помаранчевої на схід від Stadium-Armory до New Carrollton. З 11 грудня 1979 року Помаранчева лінія була відведена в бік заходу зі станції Rosslyn до Ballston. Зараз Блакитна і Помаранчева лінії залишаються сполученими від Rosslyn до Stadium-Armory, а Срібна лінія проходить тим же маршрутом до східної кінцевої станції.
Станція Smithsonian
Вхід до станції Eastern Market
Станція Largo Town Center
Станція Van Dorn Street
Помаранчева лінія
| Помаранчева лінія | |||||||||
| Vienna/Fairfax-GMU | |||||||||
| Dunn Loring-Merrifield | |||||||||
| West Falls Church-VT/UVA | |||||||||
| East Falls Church | |||||||||
| Ballston–MU | |||||||||
| Virginia Square-GMU | |||||||||
|
Clarendon | ||||||||
| Court House | |||||||||
| Rosslyn | |||||||||
| Foggy Bottom-GWU | |||||||||
| Farragut West | |||||||||
| McPherson Square | |||||||||
| Metro Center | |||||||||
| Federal Triangle | |||||||||
|
|
Smithsonian | |||||||
| L'Enfant Plaza | |||||||||
| Federal Center SW | |||||||||
| Capitol South | |||||||||
| Eastern Market | |||||||||
| Potomac Ave | |||||||||
| Stadium-Armory | |||||||||
| Minnesota Ave | |||||||||
| Deanwood | |||||||||
| Cheverly | |||||||||
| Landover | |||||||||
| New Carrollton | |||||||||
Йде з округу Ферфакс (англ. Fairfax County), Вірджинія в округ Арлінгтон (англ. Arlington County), Вірджинія, через центр міста, і далі в округ Принца Георга (англ. Prince George's County), Меріленд. Відкрита 20 листопада 1978 року, містить 26 станцій. Половина станцій спільна з Блакитною лінією, і більше двох третин зі Срібною. В години пік лінія використовує 9 восьмивагонних потягів та 21 шестивагонний.
Станція Landover
Станція New Carrollton
Станція Federal Triangle
Потяг на станції West Falls Church
Жовта лінія
Йде вздовж Блакитної лінії, далі в напрямку Пентагону на інший берег річки Потомак через міст Фенвіка, закінчуючись у діловій частині міста. Відкрита 30 квітня 1983 року, містить 17 станцій. В години пік використовує 10 шестивагонних потягів.
Станція Braddock Road
Станція Pentagon City
Станція Huntington
Підземний перехід станції U Street/African-American Civil War Memorial/Cardozo
Зелена лінія
Проходить через округ Принс-Джорджес, Меріленд та округ Колумбія. Відкрита 11 травня 1991 року, містить 21 станцію. В години пік використовує 19 поїздів (10 восьмивагонних та 9 шестивагонних).[13][14] Має дев'ять спільних станцій з Жовтою лінією (в години пік використовуються всі, в інший час — 4), по одній з Помаранчевою та Синьою та дві з Червоною.
Станція Greenbelt
Станція Anacostia
Станція West Hyattsville
Срібна лінія
Відкрита у 2014 році, довжиною 47.6 км, містить 28 станцій з яких 23 використовуються спільно з Блакитною та Помаранчевою лініями.[15]
Перспективи розвитку
Срібна лінія
Будується розширення лінії з 6 станцій та 18,5 км яке планують відкрити у 2020 році. Нова лінія буде обслуговувать міжнародний аеропорт Даллеса та округ Лаудун[16].
Потомак Ярд
2008 року почалося дослідження можливості побудови станції на території Потомак-Ярду в Александрії на Блакитній та Жовтій лініях між станціями National Airport та Braddock Road. Проект залишається у стані розробки, а фінансування побудови (оцінене в $150 млн) не було затверджене.[17]
Безпека
13 липня 2009 року WMATA прийняла рішення про суворіші міри (англ. zero tolerance) для машиністів метро та автобусів, помічених у використанні мобільних телефонів чи інших портативних пристроїв під час роботи. Ця нова політика була введена після розслідувань кількох масових аварій у США, які були спричинені саме використанням портативних пристроїв. Про зміни було оголошено через день після того, як один із пасажирів записав на відеоплівку машиніста, що набирав повідомлення на телефоні.[18]
Оплата проїзду
Оплата проїду в метрополітені залежить від відстані поїздки та часу доби. Протягом звичайних годин (робочі дні від відкриття до 9:30 та від 15:00 до 19:00, а також у п'ятницю та суботу від 2:00 ночі до закриття), вартість проїзду складає від $1.75 до $4.60, залежно від відстані. В інші години, вартість складає $1.45, $1.95, or $2.45, також у залежності від відстані. Знижки доступні для школярів, інвалідів та людей похилого віку.[19] Ціни на проїзд знижуються на федеральні свята, крім тих, за яких пасажиропотік різко збільшується, такі як День Колумба, День Ветеранів, День Мартіна Лютера Кінга та Президентський день.[20]
Рухомий склад
Рухомий склад складається з 1126 вагонів, кожний довжиною 23 м.[21] Потяги розраховані на максимальну швидкість 95 км/год, а середню — 53 км/год, включаючи зупинки.[3] Всі вагони є спареними (послідовно пронумерованими парними і непарними номерами), з системами, спільними для пар.[22] В години пік використовується 850 вагонів. 814 з них в активному обслуговуванні, інші 36 — запасні, на випадок технічних проблем з основними.[23]
Потяги складаються з шести вагонів, проте на Червоній, Зеленій та Помаранчевій лініях в години пік кількість може збільшуватися до восьми. Інтервали між прибуттями потягів однієї лінії становлять 6 хвилин у години пік (5 на Червоній лінії), в вечірній час — 20 хвилин (на Червонії лінії 15), у звичайні години — 12 хвилин.[3]
Події
6 січня 1996 року
Під час снігової бурі 6 січня 1996 року машиніст метрополітену загинув, коли потяг не зупинився на станції Shady Grove. Чотиривагонний потяг проїхав через усю платформу станції та зіткнувся з вільним вагоном, який очікував на посадку. Розслідування Національної Ради з безпеки транспорту (NTSB) показало, що аварія була результатом несправності в гальмівній системі потяга, яка контролювалася комп'ютером. Рада порекомендувала дати машиністам можливість котролювати систему вручну, навіть у сувору погоду, та заборонити паркувати вагони на коліях, які використовуються поїздами, що прибувають.[24]
3 листопада 2004 року
3 листопада 2004 року несправний потяг Червоної лінії покотився заднім ходом на станцію Woodley Park–Zoo/Adams Morgan і зіткнувся з потягом, який стояв на платформі. Жертв не було, але 20 людей отримали травми, збитки від аварії склали 3,5 млн доларів. 14-місячне розслідування прийшло до висновку, що машиніст поїзда скоріш за все був неуважний чи навіть спав, через що потяг і поїхав заднім ходом. Посадові особи встановили, що якби потяг був повним, мінімум 79 людей загинули б. Машиніст був звільнений, а відповідальні особи погодилися встановити блокування на рух заднім ходом на понад 300 вагонів.[25][26]
22 червня 2009 року
22 червня 2009 в 17:02 у Вашингтонському метро на кордоні Округу Колумбія і штату Меріленд відбулося зіткнення двох поїздів. В результаті інциденту дев'ять осіб загинуло, 76 постраждалим надана допомога, з них шість доставлено до лікарні з важкими пораненнями. Однією із загиблих була машиніст потяга, який зіткнувся з тим, який зупинився.[27]
29 листопада 2009 року
29 листопада 2009 року в 4:27 ранку один потяг ззаду в'їхав у другий в депо West Falls Church. У вагонах не було пасажирів, тому відомо лише про незначні травми трьох працівників та збитки вартістю 9 млн доларів.[28] Пошкоджено 12 вагонів. Зіткнення сталося через перевищення швидкості — потяг їхав зі швидкістю 18 миль на годину, тоді як максимальна допустима в депо — 15.[29]
13 січня 1982 року
13 січня 1982 року поїзд зійшов з колії на несправному перемикачі між станціями Federal Triangle та Smithsonian. Намагаючись поставити потяг на колію, контролери не помітили, що ще один потяг зійшов. Цей потяг зісковзнув з рейок та вдарився в опору тунелю. Троє людей загинуло, 25 поранено. Цікаво, що аварія трапилася через 30 хвилин після авіаційної катастрофи у Вашингтоні.[6]
При розслідуванні через кілька місяців, NTSB та WMATA пояснили катастрофу помилкою машиніста.[30] Розслідування показало, що наглядач припустився 11 помилок, в тому числі не розглянув детально зламаний перемикач, через який сталася трагедія, а машиніст не заніс у протокол проходження через нього.[30] Метрополітен порекомендував обладнати вагони більшою кількістю сталі для забезпечення вищого рівня безпеки при зіткненнях.[31]
Перед аварією, правилами користування метрополітеном пасажири мали залишатися у вагонах до прибуття рятівного персоналу. Це було через те, що 750-вольтова третя рейка, який постачає потяг електроенергією, міг бути як небезпекою для пасажирів, так і предметом зловживання для жартівників.[32] Після інциденту правило було скасоване і до 1985 року почалося встановлення аварійних ручок для надання пасажирам можливості залишити потяг у випадку пожежі чи аварії.[32]
7 січня 2007 року
7 січня 2007 року потяг Зеленої лінії, що перевозив приблизно 120 пасажирів, зійшов з колії близько станції Mount Vernon Square в бізнес-центрі Вашингтона. На той час залізниці були одноколійними, і п'ятий вагон зійшов в тому місці, де поїзд переключався з південної дороги на північну. Як мінімум 18 людей отримали травми та 60 були вимушені йти через тунель.[33] Як мінімум одна людина зазнала серйозної травми, яка, втім, не загрожувала життю.[34]
Ця пригода була одним із п'яти випадків сходження з колії, що трапилися з вагонами серії 5000, чотири інших мали місце на запасних залізницях, коли пасажирів у вагонах не було.[34]
9 червня 2008 року
9 червня 2008 року потяг Помаранчевої лінії (серія 2000) зійшов між станціями Rosslyn та Court House. Обійшлося без жертв і потерпілих, 412 людей було успішно евакуйовано.[35][36]
12 лютого 2010 року
12 лютого 2010 року о 10:13 за місцевим часом на під'їзді до підземної станції Farragut North головний вагон зійшов з рейок і потягнув за собою ще 2 вагони. Інцидент завдав незначних руйнувань. Відомо про двох потерпілих з легкими пораненнями, ще одного доставлено до госпіталю. До 10:50 всіх пасажирів було евакуйовано.[37]
Галерея
.svg.png.webp)
Карта метро відповідно до масштабу
Типове оформлення шляхової стінки станції.jpg.webp)
Ескалатор станції Wheaton
Платформа станції Silver Spring у дощовий день
Див. також
- Список станцій Вашингтонського метрополітену (англ.)
- METRORail — метро Х’юстона
Примітки
- Архівована копія. Архів оригіналу за 23 серпня 2011. Процитовано 18 березня 2010.
- Metrorail ridership grew by 20,000 trips per weekday in 2019 — Washington Metropolitan Area Transit Authority, 2020.
- Metrofacts. Архів оригіналу за 23 серпня 2011. Процитовано 20 березня 2010.
- Harland Bartholomew: His Contributions to American Urban Planning (PDF). American Planning Association. Процитовано 22 листопада 2006.
- Schrag, Zachary (2006). The Great Society Subway: A History of the Washington Metro. Johns Hopkins University Press. ISBN ISBN 0-8018-8246-X.
- WMATA History (PDF). WMATA. Архів оригіналу за 6 липня 2013. Процитовано 26 січня 2009.
- Schrag, Zachary M. Planning: The Adopted Regional System, 1966-1968. Архів оригіналу за 6 липня 2013. Процитовано 17 серпня 2006.
- Layton, Lyndsey (2 лютого 2006). Metro Chooses New ‘Doors' Voice. The Washington Post. с. B01.
- Metro sets new record for highest ridership day of all time (прес-реліз). WMATA. 21 січня 2009. Архів оригіналу за 15 червня 2011. Процитовано 29 березня 2010.
- 215 million people rode Metro in fiscal year 2008. WMATA. 8 липня 2008. Архів оригіналу за 6 липня 2013. Процитовано 27 січня 2009.
- Page 80. Архів оригіналу за 3 грудня 2010. Процитовано 20 березня 2010.
- add three trains to 8 and subtract 3 from 6. Архів оригіналу за 15 червня 2011. Процитовано 20 березня 2010.
- Approved Fiscal 2009 Annual Budget. Washington Metropolitan Area Transit Authority, 2009, Архівовано 3 грудня 2010 у Wayback Machine. p. 80.
- «Metrorail System Adds Trains to Fleet.» Press release. Washington Metropolitan Area Transit Authority. April 9, 2009. Архівовано червень 15, 2011, у Wayback Machine. Accessed 2009-12-27.
- All aboard! Metro’s new Silver Line rolls down the tracks for the first time. Washington Post. Процитовано 26 липня 2014.
- http://www.dullesmetro.com/ Офіційний сайт проекту
- Sun, Lena (6 червня 2008). New Push For Metro Station in Alexandria. The Washington Post. с. B01.
- John Hughes (9 липня 2009). Washington Metro Train Operators Caught Texting Will Be Fired. Bloomberg.com.(англ.)
- Metrorail Fares. WMATA. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 5 березня 2010.
- General Manager’s Fiscal 2008 Proposed Operating and Capital Budgets. WMATA. 14 грудня 2006. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 27 січня 2009.
- Tuesday Red Line service altered as a result of Monday collision. WMATA press release. 23 червня 2009. Архів оригіналу за 17 серпня 2009. Процитовано 23 червня 2009.
- Glossary. WMATA. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 28 січня 2009.
- Metrorail system adds trains to fleet (прес-реліз). WMATA. 9 квітня 2009. Архів оригіналу за 15 червня 2011. Процитовано 16 липня 2009.
- Railroad Accident Report: Collision of Washington Metropolitan Area Transit Authority Train T-111 with Standing Train at Shady Grove Passenger Station, Gaithersburg, Maryland, January 6, 1996. National Transportation Safety Board. 29 жовтня 1996. Процитовано 27 січня 2009.
- Sun, Lena H. (23 березня 2006). Dozing Operator Blamed in Rail Accident. The Washington Post. с. A01.
- Sun, Lena H (23 березня 2006). Dozing Operator Blamed in Rail Crash. The Washington Post. Процитовано 19 травня 2007.
- Архівовано 24 червня 2009 у Wayback Machine.(англ.)
- Two trains collide inside rail yard (прес-реліз). Washington Metropolitan Area Transit Authority. 29 листопада 2009. Архів оригіналу за 4 лютого 2010. Процитовано 29 листопада 2009.
- Tyson, Ann Scott (19 грудня 2009). Washington's Metro fires operator who crashed into parked train. The Washington Post. Процитовано 19 грудня 2009.
- John Burgess; Kenneth Bredemeier (26 лютого 1982). Derailment Probe Finds Dangerous Errors by Metro Employes. The Washington Post.
- John Burgess (23 квітня 1982). New Study Ordered of Metro Cars. The Washington Post.
- Stephen J. Lynton (18 липня 1985). Emergency Door Handles Installed in Metrorail Cars. The Washington Post.
- Klein, Allison; Martin Well (8 січня 2007). Green Line Metro Train Derails; at Least 18 Hurt. The Washington Post. с. A01. Процитовано 24 червня 2009.
- Weiss, Eric M. (9 січня 2007). Federal Investigators Question Metro's Safety. The Washington Post. с. A01. Процитовано 27 січня 2009.
- Sun, Lena H.; Daniela Dean (10 червня 2008). Metro Train Derails, Causing Major Delays. The Washington Post. с. B01. Процитовано 24 червня 2009.
- Sun, Lena H. (11 червня 2008). Metro Says Operator Wasn't First to Detect Derailment. The Washington Post. с. B01. Процитовано 24 червня 2009.
- (англ.)
Посилання
- Washington Metropolitan Area Transit Authority (WMATA) — Офіційний сайт (англ.)
- Вашингтонський метрополітен на сайті urbanrail.net (англ.)