Вая

Сучасний вид лиману

Озеро Вая утворилося наприкінці пліоцену як морський лиману завдяки підвищення рівня моря у післяльодовиковий період, що призвело до затоплення гирл річок і формування затоки. З відступом рівня моря наприкінці середньовіччя більшу частину західної частини Бургаської затоки замулили річкові відкладення, винесені кількома малими річками. Сформовані болотисті місцевості були відомі як Ваякойське і Язеклійське болота, які під час східних вітрів з моря робилися непрохідними.[2]

Лафіт-Клаве, який відвідав регіон в 1784 році, визначає Бургас як найбільше місто на узбережжі затоки, і вперше встановлює назву затоки — Бургаська, із зауваженням, що раніше це місто було відоме як Порос. Лиман на захід від міста він також назвав Бургаське озеро, і природну потоку, що поєднувала лиман із в Чорним морем — як річка Бургаська.[3]

Заповнення боліт розпочали в 1921 році, з метою звільнення місця для розвитку міста Бургас і регіону цілком. Болота були перетворені на озера, що заповненні водами річок, які поповнювали болота, берега укріплені. Розбудова каналу до Язеклійського болота триває до 1928 року. У другій половині 1940-х і в 1980-х роках відбувається зміцнення берегів озера і розбудова сучасних мікрорайонів міста Бургас.[2]

Сьогодні, солоність води становить близько 4-11%, і має значні річні та сезонні коливання. Озеро пов'язано з морем каналом із шлюзом. Гідрологічний режим водойми підтримується завдяки прісних вод з озера Мандри. У західній частині до лиману впадають річки Айтоська, Съндердере і Чукарська. У цій частині лиману організована природоохоронна територія під назвою «Вая», яка в даний час охоплює 12% площі озера. У 2003 році озеро Бургас був оголошений водно-болотними угіддями міжнародного значення в рамках Рамсарської конвенції у складі природоохоронної території Бургаські озера.[4]

• Мичев, Николай; Цветко Михайлов, Иван Вапцаров, Светлин Кираджиев (1989). Geographical dictionary of Bulgaria. София: Наука и изкуство.