Вей Юань
| Вей Юань | |
|---|---|
| кит. 魏源 | |
 | |
| Ім'я при народженні | Юаньда |
| Псевдо | Мошень |
| Народився |
1794 Шаоян, Династія Цін |
| Помер |
1856 Ханчжоу |
| Країна | Династія Цін |
| Національність | китаєць |
| Діяльність | вчений, письменник, мислитель |
| Науковий ступінь | цзиньшиd |
| Знання мов | класична китайська і Old Mandarind |
| Magnum opus | Illustrated Treatise on the Maritime Kingdomsd |
| Конфесія | конфуціанство |
Вей Юань (魏源, 1794 —1856) — китайський науковець, поет, письменник, мислитель часів династії Цін. Його вважають «першою людиною в сучасному Китаї, який відкрив очі і побачив увесь світ»
Життєпис
Народився у 1794 році у повіті Лунхуей провінції Хунань. Отримав початкову освіту. У 1822 році складає повітові іспити. У 1831 році переїдить до Янчжоу, де складає провінційні іспити та отримує вченне звання цзюйжень. З цього моменту займав різні адміністративні посади у провінціях. Водночас займався науковою справою, дослідженням історії. У 1845 році склав дімператорські іспити, отримавши ступінь цзіньши. Помер у 1856 році
Ідеї
Вей Юань вважав, що треба засвоїти, перш за все, прикладними знаннями, треба здійснити реформи, вдосконалити адміністративно-політичну систему і принести щастя народу. Для цього Вей Юань висунув свою відому тезу — «вчитися у варварів їх передовій техніці, з тим щоб тримати їх під контролем».
Вей Юань вважав, що конфуціанська вченість далеко не завжди правильно застосовується на практиці. У «Записках Мо» чимало міркувань про старовини і сучасності, про спадкоємність і відмінностях між ними.
Наукова діяльність
Мав велику цікавість стосовно географії. Найбільш значущою є його робота «Ілюстрований трактат про заморські країни» («Хайґо тучжи» 海國圖志 Хайґо тучжи).
У розпал кризи династії Цін став виявляти інтерес до історії. Вагими працями у цій царині є «Військова історія династії Цін» (або «Написи про священні війни», «Нариси з військових досягнень великих попередників» 聖武記 Шенвуцзі), історичні нариси, прсивячені Першій опіумній війні.
Літературна діяльність
У поезії Вей Юань намагався наслідувати Бо Цзюйі, що проявилося в активному використанні форми народних пісень. У доробку Венй Юаня близько 800 віршів, це переважно в основному пейзажна лірика. Відтворюючи картини природи, автор охоче зображав рух в природі, її метаморфози і контрасти, швидку зміну вражень («Спостерігаючи приплив на ріці Цяньтан»).
Водночас у віршах відбиваються соціальні та економічні незаразди народу («Випадкові рядки», «Десять стансів, складених у Цзяньнані»), бюрократизм, розпутство знаті та чиновників («Тринадцять стансів, написаних у столиці»), патріотичні настрої («Десять стансів про осінні настрої», «Десять стансів про морські простори»).
Джерела
- Leonard, Jane Kate. Wei Yüan and China's Rediscovery of the Maritime World. Cambridge, MA: Council on East Asian Studies, 1984.