Велика жупа Білогора
Велика жупа Білогора (хорв. Velika župa Bilogora) — адміністративно-територіальна одиниця Незалежної Держави Хорватії (НДХ), що існувала з 11 серпня 1941[1] до 8 травня 1945 року на території Хорватії. Адміністративним центром був Б'єловар. Складалася з трьох самоврядних міст, 6 (з 20 грудня 1941 — 7) районів і 52 громад (муніципалітетів). Назва походить від нагір'я Білогора.
Велика жупа Білогора | |
---|---|
хорв. Velika župa Bilogora | |
| |
Адм. центр | Б'єловар |
Найбільше місто | Б'єловар |
Країна | Хорватія |
Частина області | Центральна Хорватія |
Область | Подравина |
Межує з: великою жупою Бараня, великою жупою Загір'я, великою жупою Лівац-Заполє, великою жупою Пригір'я, гортистською Угорщиною | |
Котари | 6/7 |
Офіційна мова | хорватська, німецька |
Населення | |
- повне | 334 728 душ |
Площа | |
- повна | 4 642 км² |
Роки існування | 1941 – 1945[1] |
Великий жупан | Іван Старчевич → Іван Сімеон → Йосип Баришич |
Нині є частиною: | Хорватія |
Реєстраційний знак | BG |
Положення у межах НДХ | |
Поділялася на котари (райони), які також називалися «котарські області» (хорв. kotarske oblasti) і збігалися в назві з їхніми адміністративними центрами. Спочатку велика жупа Білогора складалася із шістьох котарських областей, а з приєднанням 20 грудня 1941 року району Грубішно-Полє мала такий склад[1]:
Крім того, в окремі адміністративні одиниці було виділено міста Б'єловар, Копривницю і Крижевці.
Цивільною адміністрацією у великій жупі керував великий жупан (довірена центральної влади), якого призначав поглавник (вождь) Анте Павелич. Цю посаду спочатку обіймав Іван Старчевич (хорв. Ivan Starčević), потім — Іван Сімеон (хорв. Ivan Simeon), а останнім великим жупаном Білогори був Йосип Баришич (хорв. Josip Barišić).
Основними галузями господарства великої жупи були скотарство і птахівництво.
У Б'єловарі у 1941—1943 рр. виходив політично-просвітницький тижневик «Білогора», який особливу увагу зосереджував на поточних подіях у політичному, економічному та культурному житті хорватського суспільства, передовсім на теренах великої жупи Білогора.[2]
Примітки
- Rajka Bućin: Prilog poznavanju institucija: zakonski okvir rada velikih župa NDH, Arh. vjesn., god. 44 (2001.), str. 217-218
- Число часописа «Білогора» (хор.)