Б

Видозміна знака «Б» в різних системах письма.

Походить від літери старослов'янської кириличної абетки («буки»), яка вважається похідною від великої грецької літери Β («бета» або «віта»). Накреслення пояснюють видозміною грецької «віти» — «недорисовуванням» верхнього елемента літери. Втім, на думку деяких дослідників, кирилична «буки» є видозміненим глаголичним знаком. Числового значення у кириличній буквеній цифірі «буки» не мала, оскільки у неї не було прямого відповідника у грецькій абетці (літері Β, β відповідала кирилична «віди»). Цікаво, що в латинці звук [b] передає літера «B» такого ж походження, її ідентичність кириличній «В» пояснюється тим, що римляни запозичили свою абетку у греків ще тоді, коли β означала звук «б». Під час створення слов'янської абетки (IX століття) греки вимовляли β вже як «в», і в цьому фонетичному значенні вона узвичаїлась у слов'янській абетці.

У глаголиці «буки» мала накреслення і числове значення «2».

Назва «буки» походить від староцерк.-слов. боукы (прасл. *buky) — «буква», «літера», яке споріднене зі словом «бук»

У староукраїнській графіці у зв'язку з наявністю різних писемних шкіл і типів письма (устав, півустав, скоропис) «Б» вживалася в кількох варіантах, що допомагає визначити час і місце написання пам'яток.

У XVI столітті, крім рукописної, з'явилася друкована форма літери.

Залежно від позиції, фонема «б» може мати такі алофони:

• [b] (б) — дзвінкий губно-губний проривний
• [β] (б-в) — дзвінкий губно-губний фрикативний
• [b̪] (твердий б) — дзвінкий губно-зубний проривний
• [ʙ] (б-бр) — губно-губний дрижачий

Нині використовується також при класифікаційних позначеннях і означає «другий»: ложа «Б», розділ «б». При цифровій нумерації вживається як додаткова диференційна ознака, коли ряд предметів має такий самий номер: 4-Б клас, будинок 15-Б тощо.

Мала літера

• б — скорочене кириличне позначення барна, одиниці вимірювання ефективного поперечного перерізу ядерних процесів

Літера — Б

• В українській мові є слово, що складається тільки з одної літери «б» — стягнена форма умовної частки «би», що вживається після голосних.
• Тхакарам — літера абетки малаялам, схожа на велику «Б», що лежить «на боці».

• Б — ЕСУ
• б // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Півторак Г. П. Б // Українська мова. Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2000.