Великі перегони лелек

У своєму сенсаційному заповіті холостяк Міллар розпорядився подарувати заміський будинок на Ямайці двом приятелям, які не переносили один одного, передати свої акції жокей-клубу «Кенілверт» і пивної компанії «О'Кіф» протестантським громадам, які виступали завжди проти пияцтва і азартних ігор, і священнослужителі прийшли в суд за акціями. В 9 пункті заповіту понад півмільйона доларів мало відійти тій жінці в Торонто, яка за 10 років після його смерті народить найбільше дітей. З дня оголошення заповіту і освітлення його в пресі почалися безпрецедентні перегони, які випали на важкі роки Великої депресії. Прихильниця контролю за народжуваністю Маргарет Зінгер заявила роки по тому, що своїм заповітом Міллар «звів жінку до тваринного, і тому воно ганебно»[1].

Заповіт Міллара оскаржив уряд Онтаріо. Генеральний прокурор Вільям Г. Прайс в березні 1932 представив в парламенті Онтаріо законопроект, згідно з яким гроші Міллара повинні були стати власністю провінції. Протягом п'яти років будь-який дохід з цих грошей повинен був відраховуватися Університету Торонто для виплати грошових дотацій на навчання і стипендії. Законопроект викликав бурхливу громадську й політичну реакцію в роки Великої депресіїref name=":0">.

Легітимну силу заповіту встановив Верховний суд Канади, який ухвалив не враховувати в конкурсі позашлюбних дітей[2]. У конкурсі брали участь 11 сімей, 7 з яких були дискваліфіковані. Терміном для підбиття підсумків «Великих перегонів лелек» призначили 31 жовтня 1936 року в 16:30. Суддя Вільям Едвард Міддлтон визначив 4-х фіналістів (Енні Кетрін Сміт, Кетлін Еллен Нейгл, Люсі Еліс Тімлек[3] и Изабэль Мэри Маклин)[4][5], кожна з яких отримала по 100 000 доларів (близько 2 млн доларів у перерахунку на 2017 рік) за своїх 9 дітей. Дві інші, Лілліан Кенні (народила 12 дітей, але п'ятеро з них померли в дитинстві, а їхня мати не змогла довести, що вони не були мертвонародженими) і Полін Мей Кларк (народила 9 дітей, але одного від другого чоловіка), отримали по 12 500 доларів за відмову від участі в судових позовах[5].

Переможниці розумно розпорядилися грошима, виростивши дітей, і сплативши їх утримання. У народі жартували, що бездітний холостяк Чарльз Міллар «усиновив» таким чином 36 дітей і спантеличив уряд та релігійні кола, які обмірковували політику контролю народжуваності. Журналісти Онтаріо почали, в час активного висвітлення конкурсу, писати заборонені перш статті про контроль народжуваності, аборти, позашлюбних дітей та розлучення.

За мотивами книги Bearing The Burden: The Great Toronto Stork Derby 1926—1938 автора Elizabeth Wilton в 2002 році був знятий фільм The Stork Derby[6], що розповідає про долю трьох учасниць перегонів: Лілліан Кенні, Полін Мей Кларк, Грейс Баньято.

У 2016 році пивна компанія Торонто (Muddy York Brewing Company) випустила пиво стаут на честь «Великих перегонів лелек».