Великі північні стіни Альп

Північна стіна Гранд-Жораса

По «великих північних стінах» відбуваються як сходження у зв'язці, так і одиночні, метою яких є досягти вершини якомога швидше. В той час, як у перші десятиріччя після першого сходження найкращий результат по швидкості показували переважно команди, з подальшим розвитком альпінізму та зростанням досвіду скелелазіння, центральне місце зайняли одиночні сходження на швидкість. При цьому час одиночних сходжень значно коротший за командні, оскільки одиночки сильно зменшують або взагалі не використовують страхувальну мотузку і тому – за рахунок значно вищого ризику зриву і падіння – піднімаються значно швидше.

Значущі підйоми на швидкість:

• 1959 — Дітер Мархарт піднявся по північній стіні Матергорну всього за 5 годин;
• 1974 — Райнгольд Месснер та Петер Хабелер піднялися по північній стіні Айгер всього за 10 годин, що понад три десятиріччя було найшвидшим підйомом у зв'язці[10];
• 1982 — Томас Бубендорфер піднявся по північній стіні Гран-Жораса та по північній стані Пті-Дрю — обидва підйоми соло, без страховки та кожен менше 7 годин[11];
• 1983 — незалежно один від одного Томас Бубендорфер та Райнхард Пачайдер піднялися соло по північній стіні Айгера менше ніж за 5 годин[12];
• 1983 — Томас Бубендорфер та Петер Рормозер піднялися за 3г 50 хв по північній стіні Матергорну[11];
• 1997 — Крістоф Хайнц соло піднявся по маршруту «Superdirettissima» на північній стіні Великої Цінне зимою і лише за 8 годин[13];
• 2003 — Крістоф Хайнц піднявся по північній стіні Айгера лише за 4½ години[14];
• 2007 — швейцарець Улі Штек 21 лютого піднявся по північній стіні Айгера лише за 3г 54хв[15];
• 2008 — Роджер Шелі та Симон Антаматтен піднялися у зв'язці по північній стіні Айгера за 6г 50хв, побивши рекорд 1974 р.[16]. Але трохи пізніше, 23 лютого їх рекорд також був побитий Даніелем Арнольдом та Стефаном Руоссом, які піднялися лише за 6г 10 хв.[17];
• 2008 — Улі Штек покращив свій власний рекорд по соло-підйому по північній стороні Айгера (2:47:33 г)[18];
• 2008 — Улі Штек піднявся соло по північній стіні Гран-Жораса по маршруту Колтона-Макінтайра за новий рекордний час 2г 21хв[19];
• 2009 — Улі Штек піднявся соло по північній стіні Матергорна по класичному маршруту Шміда за рекордний час 1г 56хв[20] і таким чином тримав рекорди по всій «Великій трійці»;
• 2011 — Даніель Арнольд покращив рекорд соло-підйому по північній стіні Айгера до 2г 28хв[21];
• 2015 — Улі Штек скоротив свій час соло-підйому по маршруту Хекмайра на північній стіні Айгера до 2:22:50 г[22][23].

Курт Дімбергер одним з перших піднявся по «Великій трійці» (1956–58).

• Гастон Ребуффо був першим скелелазом, який піднявся всіма шістьма великими північними стінами Альп (до 1952 р.)[24];
• у сезоні 1961—1962 рр. Лео Шльоммер перший піднявся по «Великій трійці» в межах одного року[25];
• Іветт Вуше (Yvette Vaucher) стала першою жінкою, яка піднялася по всіх шести великих північних стінах (1964—1975 рр.)[26];
• Івано Гірардіні першим здійснив одиночний підйом по всіх трьох великих північних стінах за одну зиму (сезон 1977—1978 рр.)[27];
• до 1979 року Норберт Йоос вже піднявся по трьох великих північних стінах у віці лише 19 років[28];
• до 1983 року Томас Бубендорфер піднявся по трьох великих північних стінах, а також по північних стінах Ле-Дрот та Чіветти у віці лише 21 рік, соло, частково без страхувальної мотузки та за рекордний час[11];
• 1991 року Роберт Джаспер піднявся соло по «Великій трійці» в межах одного року[29];
• 1992—1993 рр. Кетрін Дестівель стала першою жінкою, яка соло та взимку піднялася «Великою трійцею»[30];
• 1993 року Елісон Харгрейв стала першою жінкою, які піднялася всіма шістьма великими північними стінами соло в межах одного року, а її загальний час підйомів склав менше 24 годин[31];
• 2008 року Роджер Шелі піднявся шістьма великими північними стінами в межах 45 днів (цей час довго вважався мінімальним для підйому на всі шість стін)[32]

Французький за походженням термін «enchaînement» (буквально зв'язування, послідовність) означає багаторазові сходження або марафонські тури, коли скелелази між окремими етапами не повертаються до базового табору, але виконують кілька незалежних етапів поспіль[33]. У вузькому сенсі для зазначених нижче досягнень це вірно лише для Крістофа Профіта; він переміщався між сходженнями за допомогою вертольотів. У ширшому сенсі характер цього терміну також було витримано турами Томо Цесена, Ергарда Лоретана та Жана-Крістофа Лафайє.

• 1985 — Крістоф Профіт піднявся соло на три великі північні стіни Альп лише за 22½ години[34];
• 1986 — Томо Цесен піднявся соло на три великі північні стіни Альп взимку в межах одного тижня[35];
• 1987 — Крістоф Профіт піднявся соло на три великі північні стіни Альп взимку в межах 42 годин[36];
• 1989 — Ергард Лоретан піднявся по 13 північних стінах Бернських Альп (серед них стіна Айгера) за тринадцять зимових днів[37];
• 1995 — Жан-Крістоф Лафайє в межах 16 днів соло піднявся на десять північних стін Альп, серед них стіни Айгера та Матергорна[38]

• північна стіна Ле-Дрот (Райнгольд Месснер: «[Вважається] найбільш дикою зі стін Альп»[39]. Якби хтось забажав розширити коло «великих північних стін» з 6 до 7, в першу чергу слід було б розглянути північну стіну Ле-Дрот.)
• північна стіна Егюіль-де-Гран-Шармоз («Один з найважчих підйомів в Апьпах»[40]), масив Монблан;
• північна стіна Ле-Курт;
• північна стіна Егюіль-де-Тріоле (масив Монблан);
• північна стіна Дан Д'Еран;
• північна стіна Ортлера;
• північна стіна Кьонігшпітце;
• північна стіна Фішерхорна.

Великі виключно кам'яні північні стіни Альп знаходяться у Східних Альпах:

• північна стіна Лалідерершпітце (масив Карвендель);
• північна стіна Триглава;
• північна стіна Західної Цінне;
• північно-західна стіна Чіветти;
• північна стіна Агнера;
• північна стіна Гохваннера