Піц Баділе

«Піц» — це ретороманське та ломбардійське слово для вершини, «Баділе» італійською означає 'лопата') (ймовірно походить від вигляду гори з долини Брегалья).

Гора має висоту 3 308 м.н.м. та здіймається між долинами Бондаска на півночі, Сайтенталь (яка належить до долини Брегалья) та Масіно на півдні; остання належить до басейну річки Адди.

Піц Баділе є домінуючою вершиною у гірській групі Бондаска, яка сильно розрізана ущелинами, але насправді найвищою вершиною групи є Піц Ценгало (3 369 м.н.м.), розташований у 1 км на схід. Знаменитий північний край Піц Баділе піднімається між двома розірваними льодовиками, Валдрек deде ла Трубінаска на заході та Валдрек дал Ценгал на сході (Валдрек на місцевому діалекті означає льодовик). Особливо вражаючими є кам'яні пластини на північно-східній стіні висотою падіння 700 м. Саме вони своєю схожістю з лопатою далі горі її назву.

Гора, як і весь хребет Брегалья складається з так званого бергельського граніту, грантіу з видимо великими кристалами польового шпату (петрографічно правильна назва цього каменю — гранодіорит). Рідка магма просочиласьтретинному періоді, бл. 30 млн років тому, на глибині бл. 20 км у Пеннінському насуві. Внаслідок зіткнення плит вздовж Інсубрійської лінії, зори розлому третинного періоду у південних Альпах, і відповідного орогенезу бергельський граніт опинився на поверхні.

Вид на Сольо у долині Брегалья з горами Шіора (зліва), Піц Ценгало (зліва посередині) та Піц Баділе (посередині)

Разом зі своїми горами-сусідами, Піц Баділе є однією з найвідоміших альпійських гір для скелелазів.

Стандартний маршрут веде з півдня, від італійського прихистку Джанетті у верхній частині долини Масіно до вершини (складність II). Саме по південному схилу вперше була підкорена вершина Піц Баділе 1867 року В. А. Б. Куліджем з гірськими гідами Франсуа та Анрі Девуасудами[2] .

Два класичні маршрути на вершину Піц Баділе — північний кряж (або просто «кряж Баділе») та маршрут Кассіна по північно-східній стіні.

Вихідним пунктом для сходження з півночі, зі швейцарської сторони, є прихисток Саск Фьюра (1 904 м.н.м.)[3] Швейцарського альпійського клубу, до якого можна дістатися з долини Брегалья долиною Бандаска. Від прихистку маршрут веде по гострому північному кряжу (складність IV, один пітч V-) прямо на вершину. Північний кряж Баділе є одним з найбільш красивих та улюблених маршрутів по кряжам у Альпах. Офіційно вважається, що він був вперше пройдений 4 серпня 1923 року Альфреддом Цюрхером з гідом Вальтером Рішем. Але розвіданий він був ще 1892 року швейцарським гідом Крістіаном Клакером (пізніше він вперше піднявся по західному- південно-західному кряжу Баділе з Антоном фон Риджевскі та МюБартарією 14 червня 1897 р.). При другому підйомі (18 липня 1926 року) Ф. л'Орса та Андре Рох знайшли більш прямий маршрут по північному кряжу[2].

Найбільш популярним маршрутом по північно-східній стіні є маршрут Кассіна (V+/A0 або VI+), названий на честь його першого підкорювача Рікардо Кассіна, який піднявся ним з В.Ратті та Дж. Еспосіто, а також командою з Комо Маріо Молтені та Джузеппе Вальсеккі 14–16 липня 1937. Молтені та Валсеккі вже перебували на стіні, коли Кассін з командою розпочали підйом, але альпіністи об'єднали зусилля. У цій відомій альпійській трагічній історії, Молтені помер від виснаження та впливу погодних умов на вершині, а Валсеккі помер при спускі по південному кряжу незадовго до досягнення прихистку[2].

• 
  Піц Баділе з долини Бондаска
• 
  Пій Баділе та прихисток Джанетті з півдня

• Джанетті (2 534 м.н.м.)
• Саск Фьюра (1 904 м.н.м.)
• Шіора (2 118 м.н.м.)

• Піц Баділе на SummitPost
• Піц Баділе на Hikr
• Розповідь про підйом по північно-східній стіні Баділе 1961 року