Венеційська маска

Бау́та (італ. Baùta) — одна з найбільш поширених і популярних масок, що була відома з XVII ст. Назва, імовірно, походить від італ. bau або babau - вигадане чудовисько, яким лякали маленьких дітей (пор. бабай).

Зроблена у венеційському стилі. Її носили як чоловіки, так і жінки. Нижня частина маски була зроблена таким чином, що людина могла їсти і пити, не розкриваючи обличчя. Різновидом цієї маски була «баута Казанови». До її набору входили, окрім білої маски, чорний трикутний капелюх (tricorno) і довгий темний плащ (tabarro).

У XVIII ст. баута стала стандартною маскою, носіння якої регулювалося венеційським урядом. [1] Її носіння було обов'язковим під час ухвалення певних політичних рішень, коли вимагалась анонімність. Право на носіння мали тільки громадяни республіки. Деякі дослідники проводять паралелі з сучасними демократичними процесами, які запроваджують проведення загальних, прямих, вільних, рівних і таємних виборів або голосувань.[2]

Бауту також широко використовували на карнавалах або у театрі. Форма маски забезпечувала повну анонімність. Водночас було заборонено носити з маскою зброю. За виконанням цих правил ретельно стежила поліція.

Коломбі́на (італ. Columbina) — багато прикрашена золотом, сріблом, стразами і пір'ям напівмаска. Вона тримається паличкою або пов'язується стрічкою, як і більшість інших венеційських масок. Маска була частиною образу однойменної актриси в комедії дель арте. За переказами, актриса була настільки гарна, що не побажала приховувати обличчя, і спеціально для неї створили маску, яка закриває лише частину обличчя.

Морре́та (італ. Moretta) — овальна маска з чорного оксамиту, матеріалу, що, як правило, носили жінки католицьких жіночих шкіл. Походить з Франції, згодом стала популярною у Венеції. Підкреслювала особливості жіночої краси. «Moretta» (смаглявка) або «Servetta muta» (німа служниця) — найзагадковіша і найромантичніша маска. Її також називали «Втіхою чоловіків», бо на місці рота у маски зсередини був невеликий шпеник, який доводилося затискати зубами, щоб тримати маску перед особою. За словами Казанови, такі маски робили жінок загадковими і мовчазними. Це маска таємничої незнайомки, яка приховує свої обличчя і голос.

Н'яґа (італ. Gnaga) — жіночий одяг, у який перевдягались чоловіки. Для переоблачення використовувався також кошик і маска кішки. Власне, Gnaga походить від «gnao» (нявкання), оскільки чоловіки, видаючи себе за жінок, розмовляли награним фальцетом.

Во́льто або Ла́рва (італ. Volto або Larva) — переважно біла маска. Носять з трикутним капелюхом і плащем. Відома ще як «Громадянин» (Citizen), оскільки її носили в дозволені дні пересічні городяни. Вважається, що з лат. larva означає привид. А volto перекладається як «обличчя».

Маски, що виготовлялися з тонкого сукна, просоченого воском, були легкими та зручними для носіння протягом тривалого часу. Як баута, форма маски дозволяла власнику легко дихати, пити і говорити, не знімаючи її.

Медіко делла Песте (італ. Medico Della Peste) — маска лікаря (доктора) чуми з довгим дзьобом. Одна із найдивніших і найбільш пізнаваних венеційських масок. Її придумав французький лікар Шарль де Лорме (1584-1678) для захисту від бактерій під час епідемії чуми. Довгий ніс набивався зсередини дезінфікуючими солями і ароматичними рослинами, такими, як розмарин, часник, ялівець. Очі прикривали окулярами.

Італійці ж запозичили цю маску, щоб захиститися від жахливого смороду, що вразив Венецію у 1630-х рр. Карнавальний костюм включав також довгий чорний плащ, білі рукавички і палицю (для переміщення пацієнтів, не торкаючись зачумлених руками).

Персонаж Доктора на карнавалі пов’язаний із нагадуванням про смерть і марність життя («Memento mori»).