Memento mori

Memento mori (лат. mementō morī «пам'ятай, що [доведеться] вмирати», «пам'ятай про смерть») — латинський вислів, що став крилатою фразою.

Граматика

Memento — імператив однини недостатнього дієслова memini[1]. Mori — інфінітив відкладного дієслова morior.

Історія

У Стародавньому Римі ця фраза звучала під час тріумфального ходу римських полководців, які повертаються з перемогою. За спиною воєначальника ставили раба, який був зобов'язаний періодично нагадувати тріумфатору, що попри свою славу, той залишається смертним. Можливо, справжня фраза звучала як: Respice post te! Hominem te memento! («Обернись! Пам'ятай, що ти — людина!») (Розділ 33, «Апологетика» Тертуліяна).

«Memento mori» також було формою вітання, яким обмінювалися при зустрічі ченці ордена траппістів, заснованого в 1663 році.

У декоративно-ужитковому мистецтві

Memento mori також стало жанром мистецтва, зокрема іконопису, яке нагадує людині про смерть.

У XIV—XVII століттях, з епідемії Чорної смерті до Галантної доби, популярними були декоративно-ужиткові вироби та прикраси, пов'язані з символікою смерті. Дрібнички та аксесуари, виконані у формі черепів, скелетів, трун та інших похмурих атрибутів, слугували нагадуванням про тлінність людського життя і неминучість смерті. Пізніше, у XVIII—XIX століттях, з цієї категорії виробів з'явилися траурні прикраси, що носили на знак жалоби за покійним родичем або близькою людиною.

  • Рельєф церкви Святого Мартіна в Дорфмарку, на поч. XVIII ст.
  • Сплячий путто з черепом під головою, різьблення на кістці, XVII ст.
  • Золота каблучка з черепом
  • Різьблена фігурка зі слонової кістки, що демонструє обличчя людини з одного боку і череп - з іншого
  • Золота підвіска у формі труни зі скелетом усередині

В Америці

Образотворче мистецтво США містить велику кількість символічних зображень Memento mori через пуританський вплив. Пуританська громада в Північній Америці XVII століття дивилася на мистецтво зверхньо, ​​тому що вважала, що воно відволікає віруючих від Бога і може призвести тільки до диявола. Тим не менш, портрети вважалися історичними записами і, як такі, їх дозволили. Томас Сміт, пуританин XVII століття, брав участь у багатьох морських битвах, а також займався живописом. У його автопортреті бачимо, що це заняття представлені поруч із типовим символом Memento mori — черепом, що наводить на думку про неминучу смерть.

Хосе Ґвадалупе Посада 1910 Катріна (гравюра)

]

День мертвих у Мексиці

Символіка Memento mori часто асоціюється з мексиканським фестивалем «День мертвих», у тому числі цукерки у формі черепа та хлібці у вигляді кісток.

Ця тема також широко відображена в роботах мексиканського гравера Хосе Ґвадалупе Посада, у яких люди з різних верств суспільства зображені у вигляді скелетів.

Інший вияв Memento mori можна знайти в мексиканській «Calavera», літературної композиції у віршованій формі, зазвичай написаної на честь людини, яка ще жива, але так, ніби вона була мертвою. Ці композиції мають глузливий тон, часто один друг пропонує їх іншому під час Дня мертвих[2].

Подібні поняття в інших релігіях та культурах

Примітки
  1. Недостатніми (verba defectiva) в латинській граматиці називають дієслова, які мають не всі дієслівні форми. У даному випадку відсутній презенс (нинішній час), а є тільки форми перфекту (memini, meminis, meminit тощо), які перекладаються дієсловами презенсу (вмираю, вмираєш, помирає тощо).
  2. Stanley Brandes. 'Skulls to the Living, Bread to the Dead: The Day of the Dead in Mexico and Beyond'. Chapter 5: The Poetics of Death. John Wiley & Sons, 2009.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.