Вербицький Тимофій Олександрович

Про місце народження та родину Вербицького мало відомостей. Замолоду прийшов на Запорізьку січ. Деякий час мешкав тут, беручи участь у походах козаків. Згодом стає реєстровим козаком. У 1618 році перебував у Львові, де знайомиться з Кирилом Транквіліоном-Ставровецьким, бере участь у надрукування «Зерцала богословія». У 1619 році у Рохамнові, маєтку Раїни Вишневецької видає іншу книгу Транквіліона — «Євангеліє учительне». У 1620 році переїздить до Київа. Тут опановує друкарську справу. У 1621 році наймається до друкарні Київо-Печерської лаври, працює разом з іншими відомими друкарями Степаном Бериндою та Тимофієм Пéтровичем. Тут у 1623 році він надрукував «Бесіди на 14 послань апостола Павла», де на 3200-м стовпці наводиться історія друкування цієї книги, а Вербицького названо «майстером художньості друкарської».

Тимофій Вербицький був досить досвідченим та кваліфікованим друкарем. Тому він вирішив створити власну друкарню. 1 вересня 1624 за 200 литовських кип купує садибу на Подолі у запорожця Йосипа Путівльця. Того ж року при підтримці митрополіта Йова Борецького відкриває у Києві першу приватну друкарню. Вона розташовувалася на Подолі, неподалік Спаської церкви.

У 1625 році відправляється до Острогу, де мав намір придбати залишки острозької слов'янської друкарні. 16 квітня 1625 прибув, коли він прибув сюди, містом поширилася звістка, що приїхав запорожець, друкар «схизматських» книг. Після цього на Вербицького напав польський шляхтич Лаврентій Бучайскій разом із загоном, побив й запроторив до в'язниці Ганни-Алоїзи Ходкевич, де Вербицький пробув декілька днів, врятований тільки втручанням православної громади.

По поверненю того ж року видає «Часослов» з присвятою Йову Борецькому. У 1626 році друкарня вербицького випускає друге видання «Часослову». У 1627 році друкується «Буквар». Вслід за цим 13 серпня 1628 році Тимофій Вербицький випускає «Псалтир».

У 1628 році Вербицький допомагає Спиридонові Соболю відкрити другу приватну друкарню. В цей час авторитет Вербицького серед київських друкарів стає незаперечним. Він товаришує з архімандритом Петром Могилою. За його дорученням тимчасово закриває власну друкарню й відправляється до Волощини допомогти господарю Матею Басарабу у налогодженні друкарської справи. Він відкриває у Кимполунзі друкарню, де відбувається видання волоською мовою. У 1635 році виходить з друку перше видання — «Требник». Друкарській канон, започаткований Тимофієм Вербицьким, був основним для усіх наступних волоських та молдавських книг до XVII сторіччя. Матеріали, що привіз з собою Вербицький використовувалися у виданнях Говорського, Дельського монастирів, друкарні у Тирговіште. Крім того, дошки рохмановського Євангелія учительного за допомоги Вербицького потрапляють до Ясс, столиці Молдавії.

Наприкінці 1630-х років Вербицький повертається до Київа, де отримує 400 злотих, які йому заповів Йов Борецький. Остання згадка про нього є у 1642 році, коли він працював у друкарні Київо-Печерської лаври. Ймовірно брав участь у виданні «Требника» Петра Могили у 1646 році.

• Історія України в особах: IX—XVIII ст. К.:Видавництво «Україна», 199

• О. М. Дзюба. Вербицький Тимофій Олександрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 478. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.