Веремій Анжела Анатоліївна
Анже́ла Анато́ліївна Веремі́й (нар. 26 травня 1965) — українська письменниця.
Веремій Анжела Анатоліївна | ||||
---|---|---|---|---|
Анжела Веремій | ||||
Діяльність | поетеса, прозаїк | |||
Напрямок | Українська література, краєзнавство | |||
Членство | НСПУ (з 2019 року) | |||
|
Біографія
Народилася 23 травня 1965 р. в м. Хмільник на Вінниччині. Закінчила філологічний факультет Вінницького педагогічного інституту (1992). Все життя працює в системі освіти. Учасниця обласних літературних об'єднань «Автограф» та ім. В. Стуса.[1]
Живе у рідному місті.
Літературна діяльність
Поетка, прозаїк. Авторка книг «Літо надій» (2002), «Квіти для коханого» (2003), «Осіння мелодія» (2010), «Небо любові» (2012), «З любов'ю до землі, обличчям до людини» (2013), «Заради добра і краси» (2013), «На барвінковій огняній землі» (2014), «Обираючи свободу» (2014, у співавторстві), «У краї мальв і полину» (2015), «Позиція гідності» (2015), «Вулиці мого міста» (2016), «Молилися три Марії» (2016), «Таємниці подільських верб» (2017), «Світло єдиної дороги» (2018), «Чорнобильська правда гірка» (2019), «І тиша проситься у слово» (2020); публікацій у періодиці, колективних збірках та альманахах.[2]
Переможниця творчого конкурсу ім. О. Гетьмана (2014). Лауреатка краєзнавчої премії ім. В. Вовкодава (2021).[3]
Член НСЖУ, НСПУ з 2019 р.[4]
Є у віршах Анжели Веремій образ України як матері ніжної рослинності, птатства і різної звірини. Але є Україна як край, що в колі світових народів грає визначну роль, і цій ролі належить поважне майбутнє. Ці патріотичні почуття формуються у неї в кращий спосіб і дають щедрі наслідки у поетичних версіях, у струнких, розмірених рядках, барвистих епітетах, пластичних метафорах… | ||
— Григір Мовчанюк (2002)[5] |
У всіх своїх книжках Анжела Веремій постає майстром коротких форм – малих оповідань, шкіців, етюдів. Їх така велика множина, що вони ніколи не укладаються в завершені сюжети, але неодмінно чіпляють за душу… Дуже добрий, милосердний і співчутливий талант у письменниці Анжели Веремій, а головне – співзвучний часові. | ||
— Іван Волошенюк (2017)[6] |
Джерела і література
- Подільський краснослов: антологія. / Ред.-упоряд. А. В. Стебелєв. — Житомир: «Бук-Друк», 2020. — 1056 с. — ISBN 978-966-97974-4-5. — C. 952—965.
- Творчість — це її життя. Про Анжелу Веремій // Сайт Gazetahm (Новини Хмільника. Життєві обрії). — 2020. — 2 січня.
Примітки
- Біографія Анжели Веремій // Сайт ВОО НСПУ «Краснослов». — 2020. — 23 травня.
- Бібліографія А. Веремій // Сайт «Бібліотека для дорослих» Хмільницької міської ради
- Анжел Веремій із Хмільника стала лауреатом краєзнавчої премії імені Володимира Вовкодава // Сайт Gazetahm (Новини Хмільника. Життєві обрії). — 2021. — 24 грудня.
- П'ятеро вінничан поповнили лави НСПУ у 2019 році // ВОО НСПУ «Краснослов». — 2019. — 31 жовтня
- Цит. по: Подільський краснослов: антологія. / Ред.-упоряд. А. В. Стебелєв. — Житомир: «Бук-Друк», 2020. — 1056 с. — ISBN 978-966-97974-4-5. — C. 953
- Цит. по: Подільський краснослов: антологія. / Ред.-упоряд. А. В. Стебелєв. — Житомир: «Бук-Друк», 2020. — 1056 с. — ISBN 978-966-97974-4-5. — C. 953