Хмільник

Хмільни́к — місто в Україні, центр Хмільницького району Вінницької області, курорт державного значення (з 2011 року[4]).

Хмільник
Герб Хмільника Прапор Хмільника
Основні дані
Країна  Україна
Регіон Вінницька область
Район Хмільницька міська рада
Засноване —
Перша згадка 1362
Магдебурзьке право 1448
Населення ▼ 27 158 (01.01.2021)[1]
 - повне ▼ 27 158 (01.01.2021)[2]
Площа 20,5 км²
Густота населення 1379 осіб/км²
Поштові індекси 22000—007
Телефонний код +380-4338
Координати 49°33′25″ пн. ш. 27°57′26″ сх. д.
Висота над рівнем моря 250 м
Водойма р. Південний Буг, р. Хвоса
Міста-побратими Буско-Здруй, Польща
Щавниця, Польща
Миргород, Україна
День міста 22 вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Хмільник
До обл./респ. центру
 - фізична 51 км
 - залізницею 70 км
 - автошляхами 63,3 км
До Києва
 - фізична 209 км
 - залізницею 237 км
 - автошляхами 246 км
Міська влада
Адреса 22000, Вінницька обл., м. Хмільник, вул. Столярчука, 10
Вебсторінка Хмільницька міськрада
Міський голова Редчик Сергій Борисович[3]

 Хмільник у Вікісховищі

Карта
Хмільник
Хмільник

Географія

Місто розташоване у мальовничій місцевості в північно-східній частині Поділля на річці Бог (московити перейменували її в Південний Буг в 1814 р.). Відстань до обласного центру становить 70 км залізницею.

Станція Хмільник має сполучення з Вінницею, Калинівкою, Козятином, Києвом, Старокостянтиновом, Хмельницьким, Кам'янцем-Подільським, Конотопом та іншими містами.

Також через місто проходить автошлях Р31, який переходить в E50 (М12).

Клімат

Клімат — помірно-теплий, м'який, без різких коливань температури, сприятливий для організму людини. Висота над рівнем моря становить 250—285 м.

Населення
Зміни кількості населення Хмільника[5][6]

Станом на 1 січня 2021 року в місті мешкало 27 158 осіб[7]. За кількістю населення місто посідає четверте місце в Вінницькій області, перше - в Хмільницькому районі. За 2020 рік кількіcть жителів скоротилася на 240 осіб, за рахунок природного скорочення - на 187, міграйціного - на 53 особи[8].

Кількість чоловіків всього — 12,8 тис., в тому числі працездатного віку (16-60 років) — 7,4 тис. (57,8 %), пенсіонерів — 2,3 тис. (18,0 %)[9].

Серед загальної кількості мешканців громади економічно активне населення становить 11,9 тис. осіб (47,2 %), із них працюють в медицині — 36 %, у промисловості  — 30 %, у малому бізнесі — 23 %, інших — 11 %.

Середньомісячна заплата працівників по місту  — 2400 грн (2011)[10]. Зареєстрований рівень безробіття —1,47 % (2011)[11].

Розподіл населення за національністю та мовою

Національний склад населення згідно з даними Всеукраїнського перепису 2001 року[12]:

НаціональністьКількістьЧастка, %
українці2399995,31
росіяни7412,94
поляки2531,00
білоруси530,21
євреї450,18
молдовани180,07

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[13]

МоваВідсоток
українська 97,12 %
російська 2,59 %
білоруська 0,08 %
польська 0,05 %
єврейська 0,04 %
вірменська 0,04 %
молдовська 0,03 %

Перед Другою Світовою війною більшість населення міста становили євреї (1926 — 56 %, українці — 41 %; 1959 відповідно — 2 і 92 %).

Походження назви

Місто, можливо, існувало в часи монголо-татарської навали. За народними переказами у межах сучасного міста Хмільник жили мужні поселенці, які робили сміливі набіги на грабіжницькі орди татар, ховались від них на острові, покритому густими заростями лози й калини, поверх якої густо вився хміль. Цей острів називали Хмільником (від слова «хміль»).

Хмільник — так слов'яни називали город чи сад, у якому вирощували хміль для варіння пива.

Герб

Герб Хмільнику надав польський король Сигізмунд I Старий після побудови там оборонного замку (близько 1500 року); теперішній герб Хмільника— кам'яна вежа на блакитному тлі, оточена срібною стіною.

Історія

Вперше згаданий 1363 року в літописі завдяки перемозі 1362 року війська литовського князя Ольгерда над військом татар, які були вщент розгромлені у битві біля річки Синюха, яке очолювали перекопські царики брати Котлубей, Качибей, також Дімейтер, котрі контролювали Поділля. Князь Ольге́рд оволодів Хмільником.

Князь Ольгерд віддав усе Поділля братам Коріатовичам. Вони побудували Меджибіж, Вінницю, Брацлав, Хмільник.

1389 року власником став Федір Корибутович. 1434 р. Хмільник переходить під владу Польщі, стає центром Хмільницького староства подільського воєводства (дивись розділ «Старости Хмільника»). 1448 р. місто отримало від великого князя литовського Казимира IV Ягеллончика магдебурзьке право, пізніше підтверджене королем Сигізмундом I Старим. З одержанням статусу міста почали розвиватися ремесло, торгівля, виникли шевські, кравецькі та інші майстерні. Польща вбачала у Хмільнику аванпост своїх володінь, зміцнювала його. 1534 року коронний гетьман Ян Тарновський сприяв зміцненню хмільницького замку, обнесенню його валом.

За люстрацією 1565 р. у Хмільнику було 250 димів 1350 мешканців, 4 попи, 7 жидів, 14 шляхетських домів. Існувала школа, 1585 року ректором був Християн Франкен.

1578 року місто забудоване дерев'яними будинками, замок на рівнині над Богом теж був дерев'яним.

1675 року місто мало 2 мости, 1 костел, 2 церкви в місті, 2 в передмісті, замок на горі, обнесений дубиною зі давньою баштою на зразок вежі з 2 рівнями зверху і двома внизу, всередині замку була дерев'яна резиденція.

Із 1434 до 1793 року (з малими перервами) Хмільник входив до Королівства Польського, Речі Посполитої, відіграв роль в козацьких повстаннях проти Польщі. У 1648–1667 роках входив до козацько-гетьманської держави.

Географічне розташування міста визначило його складну історичну долю, бо Хмільник розташований неподалік від Чорного шляху, яким рухалися татарські орди, залишаючи за собою страшні сліди насилля і руйнувань.

Після Брестської унії (1596 р.) посилився гніт корінного населення, що призвело до нових повстань проти шляхти. 1594 р. Хмільник захопили козацькі загони Северина Наливайка. 1637 р. в місто увійшли козаки на чолі з Павлом Бутом. У період Визвольної війни українського народу (1648—1657  рр.) повстанські загони приєднувались до військ Богдана Хмельницького. Не раз замком оволодівали загони Максима Кривоноса. Місто часто було ареною боїв між козацькими і польсько-шляхетськими військами, що спустошувало місто.

В 1650 році в місті відбувся Синод провінціональний представників протестантських течій, який ухвалив рішення просити магната Анджея Лещинського звернутись із клопотанням («інтервенцією») до короля стосовно захисту їх прав та свобод[14].

З 1672 року по 1699 р. Хмільником заволоділи турки: укріпили замок, влаштували мечеть, у заростях ріки Бог прорили ходи. Безперервні бої між поляками і турками призвели до занепаду ремесла і торгівлі, місто знелюдніло.

1699 року Хмільник знову відійшов до Речі Посполитої. 1774 р. король Станіслав ІІ Август Понятовський подарував Хмільницьке староство своєму племінникові — Юзефу Понятовському[15].

У 1776 — 497 осель, 1789 р. за люстрацією в старому місці 60 осель, в новому місці 150 осель і передмісті Угриновка 60 осель і 9 шляхти, жидів в старому місці: купців і крамарів 36, шинкарів — 32; ремісників: кравців 11, кушнірів — 4, злотник, інтролігатор, пекарів — 5, цирульників — 3, різник, воскобійник, шевців — 3, фурманів — 3; рабин. В новому місці жидів: крамарів — 2, шинкарів — 21, кравців і кушнірів — 3. На півдні міста був розташований чорний ліс, який називають — Згар. За містом є 3 фабрики: поташова, скляна і салітрова. Місто має 33 стави, млинів на р. Бог та на Згарці — 39 та 28 на ставах. Старостою тоді був граф Юзеф Оссоліньський.

1793 р. разом з іншими містами Поділля, Хмільник приєднано до Московщини як заштатне містечко Подільської губернії. З утворенням Брацлавської губернії 22 травня 1796 р. був затверджений герб міста (срібна вежа на блакитному тлі).

У 1797 р. Катерина II подарувала графу Безбородьку Хмільник і Хмільницьке староство з населенням 6070 осіб.

9 червня 1804 року Хмільник став заштатним містом Літинського повіту Подільської губернії до Жовтневого перевороту. Зі зростанням промисловості збільшився приплив переселенців до міста (1915 р. у Хмільнику мешкало 18,3 тис. осіб).

У північно-східній частині острова, утвореного рукавами річки Бог, наприкінці XIX ст. були рештки Хмільницького замку. Територія замку займала десятину, мала овальну форму. В одній зі східних башт на початку XIX ст. була церква св. Іллі. Під замком розташовані підземні ходи.

1878 року в місті засновано ткацьку фабрику, до 1905 р. стали до ладу пивоварний завод, тартак, чавуноливарний завод. Серед 1616 ремісників було 470 шевців, 250 кравців, 230 кушнірів. До 1910 р. побудовано 4 православні церкви.

Економічний застій 1907—1910 рр. змінився деякими пожвавленнями. 1911 року працювало 22 підприємства, 67 різних майстерень із переробки продуктів тваринництва, обробці дерева, металу. Було багато кустарів-одинаків, серед яких — 1800 шевців, які під час Першої світової війни виготовляли взуття для війська.

9—16 серпня 1919 р. у Хмільнику під час наступу на Київ стояв Кінний полк Чорних Запорожців Армії УНР[16].

У квітні 1921 року в містечку активно діяла проти радянської влади українська повстанська група отамана Гальчевського під проводом Мирона Лиха.

Із 1923 року Хмільник став районним центром.

У 20—30-ті роки XX ст. у Хмільнику утвердилася радянсько-більшовицька влада. Розпочинається час репресій, переслідувань української інтелігенції, голодомор, закривають церкви.

В 1934 р. при пошуках питної води у Хмільнику були виявлені лікувальні радонові води. Відкрилася нова сторінка в історії міста — Хмільник став курортом.

Пам'ятає місто лихоліття Другої світової війни: у середині липня 1941 року фронт підійшов впритул до Хмільника. 16 липня гітлерівці захопили місто. Діяло гетто, куди нацисти насильно зганяли євреїв для компактного мешкання та подальших репресій[17]. 26 червня 1943 року гітлерівські окупанти замучили 1600 жителів міста .

18 лютого 1944 року, після завершальних боїв під Корсунь-Шевченківським, 1-й Український фронт розпочав Проскурівсько-Чернівецьку операцію, в результаті якої звільнено місто Хмільник і весь Хмільницький район. Уранці 10 березня бійці 71-ї та 276-ї стрілецьких дивізій СРСР оволоділи лівобережною частиною Хмільника, селами Мазурівка, Сидориха. Після жорстких боїв 18 березня 1944 року місто і район були повністю визволені від гітлерівців.

Жорстокому, небаченого геноциду піддали в окупованому місті єврейське населення (для них діяли нацистське гетто). За дві криваві п'ятниці (9 та 16 січня 1942 року) каральні загони гітлерівців, поліцаїв розстріляли понад 8 тисяч беззахисних мешканців міста. Всього у Хмільнику розстріляно 11760 безвинних жертв. 18 липня 2002 року тут відкрили Меморіал скорботи.

З 1959 року Хмільник стає містом районного підпорядкування (приєднано села Порубинці, Мазурівка, Сидориха, Слобода, Вугринівка, частина села Будкова).

З 1970 року Хмільник — місто-курорт республіканського значення.

З 1979 року Хмільник віднесено до категорії міст обласного підпорядкування.

Завдяки сучасному обладнанню, новітнім методикам і високому фаховому рівню лікарів, ефективність лікування на курорті Хмільник досить висока і з усіх класів захворювань сягає в середньому 97 %.

Хмільник — не тільки курорт, а й промисловий центр. Промислові підприємства міста виготовляють обладнання для сільського господарства, будівельні матеріали, меблі, одяг, продукти харчування.

Місто-курорт

Нині місто розвивається як бальнеологічний курорт, один із радонових курортів в Україні. На території міста діють 8 оздоровниць (планується будівництво ще трьох санаторних комплексів). Серед основних санаторіїв Хмільника виділяються «Радон», «Поділля», профспілковий санаторій «Хмільник», «Південний Буг», Залізничників, «Березовий гай», Військовий та корпус Поділля Преміум.

Основні засоби лікування: радіоактивні, вуглекислі, гідрокарбонат-хлориднокальціево-натрієві мінеральні води, торфове болото Війтівецького родовища. Показання: захворювання крові, органів руху, нервової системи, жіночі хвороби.

Щорічно на курорті оздоровлюється близько 50 тисяч громадян. Завдяки особливостям гідрологічної структури, запаси бальнеологічних ресурсів постійно поновлюються природним шляхом, що дозволяє щорічно приймати до 100 тис. осіб.

Історія курорту

Існує легенда, що в одного польського магната донька багато років страждала на ревматизм. Жодні ліки їй не допомагали, а покоївка дівчини, як на те, так і сяяла здоров'ям. Багатій заздрив служниці, мріяв побачити такою свою доньку. Служниця порадила лікувати дівчину чудодійною водою з кам'яної криниці, яка була викопана у лісовій гущавині за Хмільником. І диво сталося: донька одужала! Та жадібний магнат наказав засипати криницю, аби ніхто більше не зміг використати цілюще джерело.

Переказ довгий час жив у народі, лише 1934 року знайшов своє реальне підтвердження. Щоб забезпечити Хмільник питною водою, геологи з гідрогеологічної експедиції заклали першу свердловину. Але на них чекало розчарування. Добута на глибині 65 метрів вода була неприємна на смак, тверда й солонувата. Проте джерело привернуло увагу науковців Інституту геології Академії наук України та Українського науково-дослідного інституту курортології. За хімічним складом води Хмільника класифікували як радонові, вуглекислі, гідрокарбонатно-хлоридно-кальцієво-натрієві мінеральні води з високим вмістом марганцю. Висновок фахівців був разючим : Хмільницька радонова вода має унікальні цілющі властивості, вона не має аналогів серед відомих мінеральних вод.

Тому уряд України в 1938  р. визнав район залягання лікувальних вод навколо Хмільника курортною місцевістю. З того часу в місті розпочинається будівництво водолікарень. У 1960 р. Хмільник стає курортом союзнореспубліканського значення і вже в 1961 р. у правічному листяно-хвойному лісі, осторонь міста, зростають перші корпуси профспілкового санаторію «Хмільник». Тепер це найпотужніша оздоровниця курорту з розвинутою сучасною інфраструктурою.

Нині Хмільник  — сучасний бальнеологічний курорт, до складу якого входять 7 санаторно-курортних закладів (дає змогу щорічно оздоровлювати до 50 тис. осіб, як з України, так і з-за кордону).

Основний лікувальний фактор курорту (як і в Баден-Бадені) — мінеральні радонові води, які утворюються при циркуляції прісних вод у тріщинуватих гранітах українського кристалічного щита. Радонотерапія сприяє розвитку захисних та компенсаторних механізмів при різних захворюваннях і відновленню порушених функцій організму.

12 травня 2011 року Верховна Рада України ухвалила законопроєкт за № 8271 від 18.03.2011 р. «Про оголошення природних територій міста Хмільника Вінницької області курортом державного значення».

  • Санаторій «Радон»
  • Профспілковий санаторій «Хмільник»
  • Профспілковий санаторій «Хмільник»
  • Оздоровниця залізничників
  • Хмільницьке поліклінічне відділення
  • Центральний військовий клінічний санаторій «Хмільник»
  • Хмільницьке поліклінічне відділення
  • Хмільницька центральна районна лікарня
  • Санаторій «Поділля»
  • Санаторій «Березовий гай»

Промисловість

На території міста знаходиться 5 промислових підприємств. В асортименті продукції, яку виготовляють на підприємствах міста: машини для внесення в ґрунт мінеральних добрив, набори меблів, шафи, ліжка, дивани, крісла, стільці, жіночий одяг, хлібобулочні, кондитерські та ковбасні вироби.

  • елеватор (зерносховище)
  • гранітний кар'єр
  • гранітний кар'єр

Культура

У місті працює Хмільницька районна бібліотека для дорослих.

  • Міський стадіон
  • Церква Св. Трійці
  • Бюро подорожей та екскурсій
  • Районний будинок культури

Громадські організації
№ з/пНазва організаціїЮридична адресаКерівник
1.Хмільницька міська спілка поляків ім. Владислава Реймонтам. Хмільник, вул. Сиротюка, 22Брильянт Євгенія Валеріївна
2.Хмільницька міська рада садівничих товариств масиву «Дачний»м. Хмільник, вул. Пушкіна, 11Бартков Петро Іванович
3.Хмільницька міська єврейська общинам. Хмільник, вул. 1-го Травня, 9/48Колтонюк Марія Павлівна
4, Хмільницька районна громадська організація «ПРАВО» проспект Свободи, 12 Дорох Віталій Володимирович

Освіта
Хмільницький аграрний центр професійно-технічної освіти

У місті функціонує гімназія, 4 загальноосвітні школи та 3 дитячі дошкільні установи. Діють також школа естетичного виховання, дитячо-юнацька спортивна школа, центр дитячої та юнацької творчості, дитяча та дорослі бібліотеки.

На території міста розташований 1 стадіон, 2 футбольних поля, 11 спортивних залів, 37 спортивних майданчиків та 12 майданчиків із тренажерним обладнанням.

Професійну підготовку в місті здійснюють:

  • ДПТНЗ «Хмільницький аграрний центр професійно-технічної освіти» готує фахівців за такими професіями: «Бухгалтер», «Кухар, кондитер», «Перукар, манікюрниця», «Муляр, штукатур, лицювальник-плиточник», «Столяр будівельний», «Тракторист-машиніст с/г виробництва, водій».
  • ДНЗ «Професійний Ліцей Сфери Послуг», який готує фахівців для підприємств швейної промисловості (швачка, столяр, кухар-офіціант, бухгалтер, муляр-плиточник, лицювальник та інші).
  • міський відділ освіти
  • загальноосвітня школа №4
  • стадіон загальноосвітньої школи №4
  • дитячо-юнацька спортивна школа

Вулиці

Детальніше Вулиці Хмільника

Пам'ятки

Костел Пресвятої Трійці
Костел Пресв'ятої Трійці

Щодня у Хмільнику щогодини лунає дзвін курантів, який нагадує гостям і мешканцям міста про плинність часу. Дзвін лунає з костелу Пресвятої Трійці, який розташований у центрі міста  — історичній частині Хмільника.

Костел збудований 1603 р. За часів господарювання турків і татар на Поділлі (1672—1699 роки) зазнавав руйнувань. На початку XVIII ст. костел відремонтували, розширили, 1728 року переосвятили. У XIX — XX ст. проводились роботи з реставрації та добудові релігійної святині.

У плані храм — чотиристовпна базиліка у стилі тосканського бароко. Бокові нави перекриті хрестовими зводами, а головна нава — півциркулярними з розпалубками.

У 1930-1940-х роках костел двічі закривала комуністична влада. На місці, де був головний вівтар, влаштували кузню.

У 1970-х роках головний вхід на подвір'я костелу перенесено у зв'язку з розширенням дороги у центрі міста. Тепер вхідна брама розташована з іншої сторони.

Вежа замку
Вежа замку

У центрі міста над рікою Бог височіє восьмигранна споруда з бійницями і контрфорсами — вежа замку (єдина з шести, яка вціліла). Але, ця вежа була збудована набагато раніше замоку, це була православна Церква святого пророка Іллі.

Замок збудовано за наказом польського короля 1534 р. для захисту від численних набігів турків і татар, які вторгались на Поділля так званим Чорним (Яничарським) шляхом, спустошуючи все на своєму шляху." Твердиня розташована на насипному пагорбі, а місто обнесене кам'яною стіною. Канал, викопаний між рікою Бог і її притокою річкою Пастуша, надав укріпленням і місту Хмільник острівного положення.

У період Національно-визвольної війни (1648—1657 рр.) замок був частково зруйнований. У 1672—1699 рр. ним володіли турки. Вони укріпили оборонні споруди, прорили підземні ходи, а у вежі, яка збереглася до наших днів, влаштували мечеть.

У XVIII  ст. замок втрачає оборонне значення і поступово зазнає руйнувань. Вцілілу вежу-мечеть неодноразово реконструювали. У першій половині XX ст. вежу використовували під різні майстерні і комори, а у 1970-их роках, після чергової реставрації, в ній відкрили кафе «Радон».

З листопада 1976 р. на двох верхніх поверхах вежі відкрили історичний музей. Експонати для музею збирала ініціативна група у 1960—1976 рр. У наш час[коли?] в історичному музеї близько трьох тисяч експонатів основного фонду і стільки ж — допоміжного, які розподілені на відділи від палеоліту до наших днів. Тут представлені колекції кам'яних знарядь праці, етнографічні експонати, унікальні документи і фото. Музей працює на громадських засадах і керує ним місцевий краєзнавець Микола Іващук (син Кирила Іващука). Музей щороку приймає 2 — 2,5 тис. відвідувачів, проводить екскурсії і масові заходи, публікує краєзнавчі статті у пресі, поповнює фонди новими експонатами. 1982 р. музею присвоєно звання «Народний».

У приміщенні нижнього двоярусного поверху вежі в останні роки відкрито ресторан.

Палац Ксідо
Палац графа Ксідо

Поруч з вежею замку височіє цікава і, на перший погляд, давня будівля. Це палац місцевого поміщика К. І. Ксідо.

На початку XX ст. за проектом відомого москвинського архітектора І. О. Фоміна у Хмільнику розпочали будівництво великого палацово-паркового комплексу, та проект не був реалізований до кінця. До комплексу тепер входить і палац, і арковий венеціанський міст через ріку Бог.

Палац — яскравий приклад архітектури неокласицизму в Україні, у формах якого використані мотиви епохи Відродження. Будівля двоповерхова, прямокутної конфігурації, без тилової сторони, з баштами на головному фасаді і торцях. Внутрішній план будинку трохи змінений. Головний фасад із шестиколонним портиком. Парковий фасад — з облицьованим каменем. На даху височіла купольна ротонда, яка під час Другої світової війни була знищена радянською авіацією.

Цікава історія власника палацу Костянтина (сина Івана) Ксідо.

Молодий поручик К. Ксідо потрапив на службу у батальйон, який залишався у Хмільнику після придушення повстання під проводом Устима Кармелюка. Молодий Ксідо розбагатів, одружившись з непривабливою й глухонімою донькою графа Лівашова — Катериною — спадкоємицею великого маєтку в Хмільнику та 28-ми сіл із землями.

К. Ксідо не жив в палаці. 1915 р. будівництво призупинили через початок першої світової війни, а подальша політична ситуація змусила його емігрувати. Господар зміг відвідати свій палац тільки 1942 року.

З 1920-го по 1964-й рр. у будинку були агрономічна і електротехнічна школи, управління НКВС, комори, млин, різні установи. З 1964 р. — готель. Тепер будівля переживає не найкращі часи і потребує капітального ремонту.

Інші пам'ятки

Крім зазначених вище, у Хмільнику збереглись і такі пам'ятки:

  • 4 православні церкви, побудовані в період 1801–1910 рр.
  • пішохідний арочний кам'яний міст через р. Бог за проектом А. І. Фоміна (1915).
  • вежа-фортеця часів численних набігів татар
  • Міст у венеціанському стилі
  • Церква Різдва-Богородиці
  • Католицький храм
  • Міст у венеціанському стилі та палац Ксідо
  • Палац Ксідо
  • Палац Ксідо
  • Церква Св.Вознесіння
  • Довгострокова вогнева точка
  • Надкоптажна будівля першої свердловини радонової мінеральної води
  • Палац Ксідо
  • Костел Пресвятої Трійці (Усікновення Голови Івана Хрестителя)
  • Палац графа Ксідо
  • пам'ятник на території католицького собору
  • римо- католицька парафія
  • Костел Пресвятої Трійці (Усікновення Голови Івана Хрестителя)
  • Костел Пресвятої Трійці (Усікновення Голови Івана Хрестителя)
  • меморіальна дошка І.Я Падеревського

Пам'ятники
Пам'ятник Тарасові Шевченку
  • Т. Шевченку (Віктор Стукан, 1991 р.)
  • Богдану Хмельницькому (зведений на згадку про визвольну війну українського народу проти польського соціального, національно-релігійного гноблення 1648—1657 рр.)
  • меморіал воїнам-хмільничанам, які загинули в роки Другої світової Війни 1941—1945 рр.
  • монумент слави на честь героїв громадянської, Другої світової воєн
  • обеліск воїнам 18 армії, 71 і 276 стрілецьких дивізій СРСР, які звільнили місто Хмільник від нацистів у березні 1944 р.
  • Меморіал у парку пам'яті жертв нацизму
  • Пам'ятник Богдану Хмельницькому
  • Меморіальний парк пам'яті жертв нацизму
  • Пам'ятник матері
  • Меморіал героям Великої Вітчизняної війни
  • Пам'ятник жителям Хмільника загинувшим в Афганістані
  • Пам'ятник Тарасу Шевченку
  • Монумент Захисникам України

Відомі люди

З історією Хмільника пов'язана діяльність відомого вченого Л. І. Копиці, письменників О. С. Корнійчука, М. П. Стельмаха, поетів Я. Г. Шпорти, В. С. Колодія, національного героя Франції і Героя Радянського Союзу В. В. Порика, народних артистів І. С. Козловського, Н. М. Ужвій, академіка генерал-полковника Грабіна, польського композитора і політичного діяча Ігнація Яна Падеревського. В наші дні у м. Хмільник жив і працював письменник, драматург, журналіст, член Національної спілки письменників України, автор багатьох книг Василь Дмитрович Остапов (11.03.1950 — 9.03.2009).

Старости Хмільника
  • Хмільницька міська рада
  • залізничний вокзал
  • прокуратура
  • Південно-західна залізниця

Примітки
  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF)
  2. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF)
  3. Міський голова міста Хмільника. Архів оригіналу за 28 квітня 2016. Процитовано 30 квітня 2014.
  4. Закон України від 12 травня 2011 року № 3318-VI «Про оголошення природних територій міста Хмільника Вінницької області курортом державного значення»
  5. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий, по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. Процитовано 2 березня 2021.
  6. Населення міст і містечок України
  7. Головне управління статистики у Вінницькій області. Чисельність населення (за оцінкою) по містах обласного зачення та районах на 1 січня 2021 року
  8. Головне управління статистики у Вінницькій області.Формування приросту (скорочення) чисельності населення по містах обласного значення та районах у 2020 році
  9. Всеукраїнський перепис населення 2001
  10. Найвища зарплата в Ладижині
  11. Дані з meriaonline.com.ua. Архів оригіналу за 2 травня 2014. Процитовано 30 квітня 2014.
  12. Розподіл населення за національністю та рідною мовою по містах районного значення, Вінницька область - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 2 березня 2021.
  13. Розподіл населення за рідною мовою, Вінницька область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 2 березня 2021.
  14. Halina Kowalska. Leszczyński Andrzej h. Wieniawa (ok. 1606—1651) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1972. — Tom XVII/1. — Zeszyt 72. — S. 104. (пол.)
  15. Poniatowscy (01) Архівовано 4 жовтня 2013 у Wayback Machine. (пол.)
  16. Коваленко Сергій. Чорні Запорожці: історія полку. — К. : Стікс, 2012. — С. ….
  17. Maryna., Dubyk,; Марина., Дубик, (2000). Dovidnyk pro tabory, ti︠u︡rmy ta hetto na okupovaniĭ terytoriï Ukraïny (1941-1944) = Handbuch der Lager, Gefängnisse und Ghettos auf dem besetzten Territorium der Ukraine (1941-1944). Kyïv: Derz︠h︡avnyĭ komitet arkhiviv Ukraïny. ISBN 9665041886. OCLC 45595209.
  18. http://www.paulkrenz.de
  19. Potoccy (01) Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine. (пол.)
  20. Potoccy (01) Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine. (пол.)
  21. Оssolinscy (02) Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine. (пол.)

Джерела

Література
  • Д.М. Джола, К.І. Майданик, П.С. Слободянюк, В.М. Чорнокозова. Хмільни́к // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.661-672

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.