Вереніцин Микола Петрович

Трудову діяльність розпочав у 1941 році робітником на військовому судноремонтному заводі в місті Сталінграді.

З жовтня 1942 року — в Радянській армії, учасник німецько-радянської війни. Служив командиром самохідної установки 1666-го самохідного артилерійського полку 1-ї гвардійської армії. Воював під Сталінградом, декілька разів горів у самохідній установці, був важко поранений.

Після війни — курсант Сизранського танкового училища. Потім навчався в Сталінградському технікумі транспортного машинобудування.

У 1948—1986 роках — фрезувальник інструментального цеху Львівського заводу електровимірювальних приладів «Теплоконтроль» (потім — Львівського виробничого об'єднання «Мікроприлад») Львівської області. Раціоналізатор. Довгий час був наставником молоді на підприємстві.

Член КПРС з 1953 року.

2 липня 1966 року отримав звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і молот».

Потім — на пенсії в місті Львові.

• молодший лейтенант

• Герой Соціалістичної Праці (2.07.1966)
• орден Леніна (2.07.1966)
• орден Вітчизняної війни І ст. (6.04.1985)
• орден Вітчизняної війни ІІ ст. (20.05.1945)
• орден Трудової Слави ІІІ ст.
• медаль «За бойові заслуги» (6.08.1946)
• медаль «За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» (1970)
• срібна медаль Виставки досягнень народного господарства СРСР
• медалі
• «Переможець соціалістичного змагання Української РСР»

• газета «Вільна Україна» (Львів) — липень 1966 року.
• Наш полк. Вереницын Николай Петрович