Вернер Гаазе

Після закінчення середньої школи, в 1918 році він брав участь у Першій світовій війні в якості піхотинця. З 1919 по 1924 рік вивчав медицину в Єнському університеті. У 1924 р отримав докторський ступінь у галузі хірургії. У наступні роки, він практикувався як корабельний лікар.

Вступив у НСДАП (квиток № 3 081 672) і СА в 1933 році, в квітні 1934 року — в СС (посвідчення № 254 097). З 1934 року був асистентом в Університетській хірургічної клініки Берліна при клінічному комплексі «Шаріте». У 1935-1945 роках був другим супроводжуючим лікарем Гітлера (першим був Карл Брандт). Гітлер був про нього високої думки.

У 1940 році став професором медицини. З 1943 року головний лікар хірургічної клініки Шаріте в Берліні.

21 квітня 1945 року прибув до Берліна і став особистим лікарем Гітлера замість Теодора Морелля. Також лікував поранених німецьких солдатів і мирних жителів в бомбосховищі рейхсканцелярії. 29 квітня був викликаний Гітлером, щоб допомогти Людвігу Штумпфеггеру отруїти собаку Гітлера Блонді. Залишався в бункері до самогубства Гітлера. Потім він повернувся до лікування поранених і 2 травня був узятий в полон радянськими військами, які зайняли практично спорожнілий бункер.

6 травня Гаазе упізнав тіла Геббельса і його сім'ї.

У червні 1945 року був звинувачений в тому, що він був наближеним Гітлера, а також членом нацистської партії і СС.

30 листопада 1950 року Гаазе помер від туберкульозу в лікарні Бутирської в'язниці.

• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
• Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами

• V.K. Vinogradov and others, Hitler’s Death: Russia’s Last Great Secret from the Files of the KGB, Chaucer Press 2005, 85
• O'Donnell, James P. (2001) [1978]: The Bunker Da Capo Press, New York, S. 147–148