Вернер Шваб

З 1978 по 1982 рік навчався скульптурі у Академії образотворчих мистецтв у Відні. Протягом 1980-х років працював скульптором та різальником дерева.

На жаль, Шваб був пияком, який, як кажуть, писав свої п'єси пізно вночі, слухаючи гучну музику (зокрема, група Einstürzende Neubauten, з якою він дружив). Його тіло знайшли в новорічний день 1994 року.

Перша п'єса Шваба «Die Präsidentinnen» (іноді перекладається як «Перші пані»[4] або «Матері Божої матері») була створена у Віденському Будинку художників, зробивши кар'єру Вернера однією з найкоротших, найвидовищніших і найбільш суперечливих у сучасному німецькомовному театрі.

Твори Шваба близькі до гротескного жанру. Він широко використовував скатологію та секс, із особливістю проявляючи ці поняття в поетичних рамках,[5] й відновив традицію німецького експресіонізму. Його п'єси сповнені образів сюрреалістичного насильства й деградації та міцно обґрунтовані традиційною австрійською традицією чорної комедії. Шваб вбачав театр антибуржуазним.[6]

Він використовував текстові колажі та інтертекстуальність.[7] Його пє'са 1995 року Troilluswahn und Cressidatheater є переписуванням з Шекспірівського твору Троїл і Крессіда в гротескному жанрі.[8]

Ще одна характеристика його текстів — значною мірою використовувати здатність німецької мови до неологізмів, тому твори дуже важко перекласти, але серед англомовних драматургів можуть бути проведені певні стилістичні паралелі між його творчістю та роботою Стівена Беркова та Енда Уолша.

• 1992 Mülheimer Dramatikerpreis

• Ульм Санфорд, Герлінде, Післямова до Шваба, Антологія п'єс (Аріадна, 1999)

• Критичний нарис про Вернера Шваба
• Бібліографія та коротка біографія (німецькою мовою)