Веселовський Олександр Миколайович
Олександр Миколайович Веселовський (нар. 15 лютого 1838, Москва — 23 жовтня 1906, Санкт-Петербург) — російський філолог, історик літератури. Академік Петербурзької АН (1881).
| Олександр Миколайович Веселовський | ||
|---|---|---|
 | ||
| Народився |
4 (16) лютого 1838 Москва | |
| Помер |
10 (23) жовтня 1906 (68 років) Санкт-Петербург | |
| Поховання | Новодівочий цвинтар | |
| Місце проживання | Російська імперія | |
| Країна |
 Російська імперія | |
| Діяльність | філолог, історик літератури | |
| Alma mater | Московський університет | |
| Галузь | літературознавство | |
| Заклад | Петербурзький університет | |
| Звання | дійсний член Петербурзької АН | |
| Науковий керівник | Буслаєв Ф. І. | |
| Аспіранти, докторанти | N. K. Kozmind і Vladimir Shishmarevd | |
| Членство | Петербурзька академія наук і Сербська академія наук і мистецтв | |
| Брати, сестри | Aleksey Veselovskyd[1] | |
| Нагороди |
| |
 Веселовський Олександр Миколайович у Вікісховищі | ||
Життєпис
Навчався у другій Московській гімназії.
Закінчив словесний факультет Московського університету (1858). З 1859 року здійснював поїздки в Іспанію, Німеччину, Чехію, Італію для наукових досліджень. Викладав у Московському університеті та Вищих жіночих курсах (1872—1889).
У 1899 році його обрали почесним членом Харківського університету. Був членом багатьох наукових товариств, зокрема в Археологічному та Географічному по відділенню етнографії, Московського товариства російської словесності, Товариства Нестора-літописця при Київському університеті та ін.
Наукова діяльність
Представник порівняльно-історичного методу в літературознавстві. Досліджував слов'янську, візантійську та західноєвропейську літературу різних епох, фольклор та етнографію різних народів, епос. Вивчав також і український епос.
Заснував історію поетики, розкрив розвиток її головних родів — епосу, лірики, драми. Вивчив форми поетичної мови і стилю (епітет, метафора, символ, епічні повтори, психологічний паралелізм).
У своїх працях аргументував, що так звані «русские былины» мають староукраїнське походження, в Україні вони залишилися тільки у вигляді частин, розкладених на прислів'я, загадки, казки тощо.
Твори
- Веселовский А. Н. Собрание сочинений. Т. 1-6, 8, 16. СПб; М.-Л., 1908—1938 (не завершено).
- Веселовский А. Н. Историческая поэтика. — М.: Высшая школа, 1989. — 408 с. — (Классика литературной науки). ISBN 5-06-000256-X
- Веселовский А. Н. Южнорусские былины. — Сборник Отделения русского языка и словесности АН (Спб.), 1881 г., т. 22, № 2, с. 1 — 78; 1884 г., т. 36, № 3, с. 1 — 411.
Джерела
- Володимир Іванович Вернадський і Україна. Т. 1, кн. 2: Володимир Іванович Вернадський. Вибрані праці — K., 2011. — 584 с.
- ЕСУ/Веселовський Олександр Миколайович
- Наєнко М. К. Історія українського літературознавства: Підручник. — К.: Видавничий центр «Академія», 2001. — 360 с.
Посилання
- Школа Веселовського // Лексикон загального та порівняльного літературознавства. – Чернівці: Золоті литаври / голова ред. А. Волков. — 2001. — С. 622—623. — 634 с.
- Франко І. Я. Киевская старина // Зібрання творів у 50-и томах. — К.: Наукова думка, 1980 р., т. 27, с. 9 — 13.
- Аколада — Наукові напрями та школи в українській та російській етномузикології
- Православіє в Україні
- Венгеров С. А. Веселовский, Алексей Николаевич // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1892. — Т. VI. — С. 99–100.