Вечірниця велетенська

Вечі́рниця велете́нська[3], або вечі́рниця велика, (Nyctalus lasiopterus) — вид кажанів родини лиликових (Vespertilionidae). Є найбільшим кажаном в Європі. Один з 7 видів роду; один з 3 видів роду у фауні України.

Вечірниця велетенська
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Рукокрилі (Chiroptera)
Родина: Лиликові (Vespertilionidae)
Рід: Вечірниця (Nyctalus)
Вид:
Вечірниця велетенська (N. lasiopterus)
Біноміальна назва
Nyctalus lasiopterus
(Schreber, 1780)[2]
Ареал
Синоніми

Vespertiloi lasiopterus Schreber, 1780[2]

Поширення та чисельність

Ареал охоплює зону листяних лісів Центральної та Західної Європи (до Франції включно), Малої Азії та Ірану.

В Україні зустрічається влітку переважно в центральних та східних областях, зимує за межами України.

Морфологічні ознаки

Довжина тіла від 84 до 104 мм, розмах крил — 41-46 см. Маса від 41 до 76 грам. Забарвлення від палево- до каштаново-рудого. Черево незначно світліше спини, області за вухами більш темно забарвлені.

Крила вузькі, довгі, загострені. Вуха закруглені, з шкірними складками. На нижній стороні крила вздовж переднього краю проходить смужка шерсті. Ехолокаційні сигнали дуже високої інтенсивності з максимальною частотою близько 18-19 кГц.

Особливості біології

Перелітний вид. Місця зимівлі невідомі. Живе у високостовбурних листяних лісах та парках, під час перельотів також мешкає на горищах будівель, тощо. Селиться групами або невеликими зграями, часто разом з іншими видами кажанів (переважно з вечірницею рудою). Добуває їжу після заходу сонця. Літає високо над верхівками дерев, лісовими галявинами, поблизу парків тощо. Живиться великими комахами (жуками, вовчками, метеликами). Самиця раз на рік (середина серпня) народжує 2 малят. Основні вороги — сови-сипухи.

Заходи охорони

Вид занесений до Червоної книги України та Європейського Червоного списку.

Примітки
  1. Alcaldé, J., Juste, J. & Paunović, M. 2016. Nyctalus lasiopterus. The IUCN Red List of Threatened Species 2016: e.T14918A22015318. http://dx.doi.org/10.2305/IUCN.UK.2016-2.RLTS.T14918A22015318.en. Процитовано 1 листопада 2018.
  2. Nyctalus lasiopterus (Schreber, 1780). Fauna Europaea http://www.faunaeur.org/. Процитовано 25.07.2015.
  3. Маркевич, О. П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 157.

Джерела

Література
  • Кузякин А. П., 1950
  • Абелєнцев В. І., Підоплічко І. Г., Попов Б. М., 1956
  • Громов И. М. (та ін.), 1963.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.