Вечірня казка з Дідом Панасом

Вечірня казка з Дідом Панасом (після 1971 року йшла під назвою «На добраніч, діти» на УТ-1) радіопередача, а згодом і телепередача.[1]

Вечірня казка з Дідом Панасом
Вечірня казка з Дідом Панасом
Тип телепередача і радіопрограмаd
Телеканал(и) УТ-1
Ведучий Петро Вескляров
Режисер Олена Сторожук
Країна-виробник УРСР
Місце зйомок Київ
Мова оригіналу українська
Перший показ 19621986
Посилання

Ім'я актора, який читав дітям казки на ніч, на початку створення радіопрограми, на жаль, невідоме. Але відомо, що той чоловік уже був у віці, отож йому стали шукати підміну. Її знайшли в особі Петра Юхимовича Весклярова.[2] Він продовжив заколисувати малечу під уже відомим псевдонімом Дід Панас, спочатку — на підміні, а з 1962 року й цілковито замінив свого попередника. На кастингу було близько 200 осіб, проте Петро Юхимович Вескляров був відібраний з-поміж інших кандидатів.

Наприкінці шістдесятих, коли в оселях українців з'являються перші телевізори, Діда Панаса вирішили перенести на екран. Режисером програми була телережисер Олена Сторожук.[3]

Програму Вескляров вів аж до 1984 року. Незмінними атрибутами програми була сорочка-вишиванка та україномовні казки (їх тексти Вескляров часто писав сам), що нерідко потрапляли «під роздачу» в часи боротьби з націоналізмом. У сімдесяті роки навіть було кілька спроб закрити програму або замінити Діда Панаса кимось іншим. Проте обурені глядачі завалювали редакцію листами і вимагали повернути улюбленого казкаря на екран.

Також виходили передачі, які проводили: тьотя Катя (Катерина Лозовенко) з лялькою Катрусею, Анатолій Васянюк (з 1986 — Васянович) з «Мультфільмом на замовлення», та Надія Батуріна з Буратіно (російськомовна передача). У суботу та неділю просто показували мультфільм. Заставка теж змінювалася. З 1981 року була анімаційна заставка, де казкові герої переходили один в одного, кінцевою піснею була «Тепле сонечко сідає…» у виконанні Віталія Білоножка.

Цікавинки

  • Вескляров не знав російської мови. "Свого часу я розмовляв із тими тальнівчанами, котрі були знайомі з Петром Юхимовичем. Люди пригадували, що він любив носити вишиванку, завжди розмовляв тільки українською мовою, нерідко жартував: «Я російську не можу вивчити», — зазначає його земляк Валентин Гордєєв. «Те, що Дід Панас не знав російської, завадило йому стати знаменитим поза межами України, — додає видавець і шанувальник актора Дмитро Капранов. — Хоча для цього він мав усі необхідні дані — був дуже фактурний: височезний, міцний. Він був ідеальним підпільником для радянських фільмів, а тоді такі типажі були дуже затребувані. „Але по-руському“ не говорив, тож у фільмах його переозвучував інший актор»[4].
  • Набула широкого розповсюдження міська легенда, за якою Вескляров у прямому ефірі сказав відомий тепер вираз «Отака хуйня, малята». Вираз став крилатим і його часто можна почути в сучасній українській мові[5].

Примітки

  1. Vechirnia kazka z Didom Panasom. Процитовано 21 серпня 2019.
  2. Петр Вескляров. КиноПоиск (рос.). Процитовано 21 серпня 2019.
  3. Спогади. Петро Вескляров (укр.). Процитовано 21 серпня 2019.
  4. «Російської не можу вивчити»: життя казкаря діда Панаса — про те, що залишилося поза ефіром. Процитовано 13 травня 2020.
  5. 1984: Дідусь Панас розповідає казочку про їжачка. Без «х..ні». Процитовано 13 травня 2020.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.