Вечірня казка з Дідом Панасом

Вечірня казка з Дідом Панасом (після 1971 року йшла під назвою «На добраніч, діти» на УТ-1) — радіопередача, а згодом і телепередача.[1]

Вечірня казка з Дідом Панасом
Вечірня казка з Дідом Панасом
Тип телепередача і радіопрограмаd
Телеканал(и) УТ-1
Ведучий Петро Вескляров
Режисер Олена Сторожук
Країна-виробник УРСР
Місце зйомок Київ
Мова оригіналу українська
Перший показ 1962 — 1986
Посилання

Ім'я актора, який читав дітям казки на ніч, на початку створення радіопрограми, на жаль, невідоме. Але відомо, що той чоловік уже був у віці, отож йому стали шукати підміну. Її знайшли в особі Петра Юхимовича Весклярова.[2] Він продовжив заколисувати малечу під уже відомим псевдонімом Дід Панас, спочатку — на підміні, а з 1962 року й цілковито замінив свого попередника. На кастингу було близько 200 осіб, проте Петро Юхимович Вескляров був відібраний з-поміж інших кандидатів.

Наприкінці шістдесятих, коли в оселях українців з'являються перші телевізори, Діда Панаса вирішили перенести на екран. Режисером програми була телережисер Олена Сторожук.[3]

Програму Вескляров вів аж до 1984 року. Незмінними атрибутами програми була сорочка-вишиванка та україномовні казки (їх тексти Вескляров часто писав сам), що нерідко потрапляли «під роздачу» в часи боротьби з націоналізмом. У сімдесяті роки навіть було кілька спроб закрити програму або замінити Діда Панаса кимось іншим. Проте обурені глядачі завалювали редакцію листами і вимагали повернути улюбленого казкаря на екран.

Також виходили передачі, які проводили: тьотя Катя (Катерина Лозовенко) з лялькою Катрусею, Анатолій Васянюк (з 1986 — Васянович) з «Мультфільмом на замовлення», та Надія Батуріна з Буратіно (російськомовна передача). У суботу та неділю просто показували мультфільм. Заставка теж змінювалася. З 1981 року була анімаційна заставка, де казкові герої переходили один в одного, кінцевою піснею була «Тепле сонечко сідає…» у виконанні Віталія Білоножка.

Цікавинки
  • Вескляров не знав російської мови. "Свого часу я розмовляв із тими тальнівчанами, котрі були знайомі з Петром Юхимовичем. Люди пригадували, що він любив носити вишиванку, завжди розмовляв тільки українською мовою, нерідко жартував: «Я російську не можу вивчити», — зазначає його земляк Валентин Гордєєв. «Те, що Дід Панас не знав російської, завадило йому стати знаменитим поза межами України, — додає видавець і шанувальник актора Дмитро Капранов. — Хоча для цього він мав усі необхідні дані — був дуже фактурний: височезний, міцний. Він був ідеальним підпільником для радянських фільмів, а тоді такі типажі були дуже затребувані. „Але по-руському“ не говорив, тож у фільмах його переозвучував інший актор»[4].
  • Набула широкого розповсюдження міська легенда, за якою Вескляров у прямому ефірі сказав відомий тепер вираз «Отака хуйня, малята». Вираз став крилатим і його часто можна почути в сучасній українській мові[5].

Примітки
  1. Vechirnia kazka z Didom Panasom. Процитовано 21 серпня 2019.
  2. Петр Вескляров. КиноПоиск (рос.). Процитовано 21 серпня 2019.
  3. Спогади. Петро Вескляров (укр.). Процитовано 21 серпня 2019.
  4. «Російської не можу вивчити»: життя казкаря діда Панаса — про те, що залишилося поза ефіром. Процитовано 13 травня 2020.
  5. 1984: Дідусь Панас розповідає казочку про їжачка. Без «х..ні». Процитовано 13 травня 2020.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.