Виленський Дмитро Гермогенович

Виленський Дмитро Гермогенович (18(30).06.1892, м. Шепетівка Волинської губернії, нині Хмельницька область — 13.02.1960, Москва) — ґрунтознавець, геоботанік, флорист. Доктор геолого-мінералогічних наук, професор, член-кореспондент Чехословацької АН (1947), професор ботаніки Харківського сільськогосподарського інституту (1924–30) та професор ґрунтознавства Київського меліоративного інституту (1930–33); професор ґрунтознавства, завідувач кафедри геології ґрунтів Московського університету (1933—1960).

Виленський Дмитро Гермогенович
Народився 19 червня (1 липня) 1892[1][2][3]
Шепетівка, Ізяславський повіт, Волинська губернія, Російська імперія
Помер 13 лютого 1960(1960-02-13)[1][2][3] (67 років)
Москва, СРСР
Поховання Введенське кладовище
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність ботанік, геолог
Заклад Харківський національний аграрний університет імені В. В. Докучаєва і Московський державний університет імені М. В. Ломоносова
Ступінь доктор геолого-мінералогічних наук і доктор біологічних наук

Внесок в науку

Вивчав засолені ґрунти (солонці та солончаки) та їх генезис, результати досліджень яких узагальнив у монографії 1924 р.[4]. Низку пізніших публікацій присвятив засоленим ґрунтам України, Азербайджану, США тощо. Досліджував також рослинність пісків.

Став автором підручника «Ботаніка» (Х., 1928), який був неодноразово перевиданий; був співредактором журналу «Почвоведение».

За власною методикою разом із Г. Маховим зібрав колекцію ґрунтів України, що була представлена на 1-му Міжнародному ґрунтознавчому конгресі у Вашингтоні.

Найважливіші праці Д. Виленського
  • Аналогические ряды в почвообразовании и их значение для построения генетической классификации почв. Тифлис, 1924.
  • Alkali soils of Ukraina // Мат. дослідж. ґрунтів України. 1927. № 6.
  • Агропочвенные работы на Украине // Почвоведение. 1931. № 5–6.
  • Агроинвентиризация почв в УССР // Там само. 1933. № 2.
  • Русская почвенно-картографическая школа и ее влияние на развитие мировой картографии почв. Москва; Ленинград, 1945; Почвоведение: Учеб. Москва, 1950; 1954; 1957.
  • История почвоведения в России. Москва, 1958.
  • География почв. Москва, 1961.

Джерела
  • Ковальська К. В. Життєвий і творчий шлях Д. Г. Віленського / К. В. Ковальська // Історичні записки: зб. наук. праць / Луганський держ. аграр. ун-т. — Луганськ, 2007. — Вип. 13. — С. 74-89.
  • Виленский, Дмитрий Гермогенович // Русские ботаники. Биографо-библиографический словарь / Сост. С. Ю. Липшиц; отв. ред. акад. В. Н. Сукачёв; Московское общество испытателей природы и Ботанический институт им. акад. В. Л. Комарова АН СССР. — М.: Изд-во Моск. об-ва испытателей природы, 1947. — Т. II. Быков — Горленко. — С. 102—104.
  • Петровский И. Г., Тюрин И. В., Брежнев Д. Д., Яковлев А. С. и др. Дмитрий Гермогенович Виленский. –Земледелие. — 1960. — № 4. — С. 94-95.

Примітки
  1. Міжнародний індекс назв рослин — 1999.
  2. автор назви (ботаніка)
  3. Гарвардський індекс ботаніків — Harvard University Herbaria and Libraries.
  4. Виленский Д. Г. Засолённые почвы, их происхождение состав и способы улучшения. — «Новая Деревня», 1924. — 159 с.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.