Ізяславський повіт

	Ізяславський повіт
	Герб повітового центру
Губернія	Волинська губернія
Центр	Заслав
Створений	1795
Площа	близько 3 450 км²
Населення	208 742 осіб (1897)

Ізяславський повіт (до 1910 року — Заславський повіт; рос. Изяславский уезд)[1] — адміністративно-територіальна одиниця Волинської губернії Російської імперії. Повітовий центр — місто Заслав.

Історія

Повіт знаходився в південній частині губернії. Межував на півдні з Старокостянтинівським, на заході і північному заході з Острозьким, на сході і північному сході з Новоград-Волинським повітами Волинської губернії. Займав площу 3 055 верст² (близько 3 450 км²).

Згідно з переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 208 742 чоловік. З них 76,87 % — українці, 13,28 % — євреї, 7,0 % — поляки, 0,83 % — німці, 1,75 % — росіяни, 0,16 % — чехи[2].

Станом на 1883 рік в повіті було 236 населених пунктів, об'єднаних у 24 волості. На 1906 рік у повіті було 412 населених пунктів, об'єднаних у 16 волостей.

Склад повіту на 1915 рік[3]
	назва	центр	містечка (7)
1	Антонінська волость	с. Антоніни
2	Білогородська волость	м. Білгородка	Білогородка, Корниця
3	Бутовецька волость	с. Бутівці
4	Грицівська волость	м. Гриців	Гриців
5	Жуківська волость	с. Жуків
6	Ізяславська волость	м. ІЗЯСЛАВЛЬ
7	Лабунська волость	м. Лабунь	Лабунь
8	Михнівська волость	с. Михнів
9	Новосільська волость	с. Нове Село
10	Славутська волость	м. Славута	Славута
11	Судилківська волость	м. Судилків	Судилків
12	Сульжинська волость	с. Сульжин
13	Тернавська волость	с. Тернавка
14	Хоровецька волость	с. Хоровець
15	Хролинська волость	с. Хролин
16	Шепетівська волость	м. Шепетівка	Шепетівка

Див. також

Примітки

Місто і повіт перейменовані імператорським указом № 32963 від 30 січня (12 лютого) 1910 року. (Полное собрание законов Российской Империи. Собрание Третье. Том XXX. Отделение Первое. — Санкт-Петебург, 1913 — с. 77)
Дані перепису населення 1897 року по Волинській губернії. Архів оригіналу за 19 листопада 2008. Процитовано 17 квітня 2009.
Памятная книжка Волынской губернии 1915 год.

Література

Пероговский В. Город Заслав, история его и теперешнее состояние. Местечки Заславского уезда: Славута, Шепетовка, Судилков, Грицев, Корница, Лабунь, Белогородка и селения: Городище, Поляхова и Зелинцы // Волынские губернские ведомости. 1868, № 81-85, 89-91. (рос.)
Дубік О. Опис церков Заславського повіту Волинської губернії // Сакральне мистецтво Волині. — 2002. — T. 9.

Ресурси мережі

Ярослав Кукуріка. Адміністративно-територіальні перетворення Заславщини в складі Російської імперії // Гілея: науковий вісник. Вип. 55. 2011.
Тарас Вихованець. «Генеральное описание Волынской губернии» як джерело з історії Заслава та Заславського повіту кін. XVIII — поч. ХІХ ст.
Вихованець В. Заслав і повіт: заможність і слава
(рос.) Энциклопедический Словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона(рос.)
(пол.) Юзеф Кшивіцький. Заслав (Zasław) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 443. (пол.)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Місто і повіт перейменовані імператорським указом № 32963 від 30 січня (12 лютого) 1910 року. (Полное собрание законов Российской Империи. Собрание Третье. Том XXX. Отделение Первое. — Санкт-Петебург, 1913 — с. 77)

[2] Дані перепису населення 1897 року по Волинській губернії. Архів оригіналу за 19 листопада 2008. Процитовано 17 квітня 2009.

[3] Памятная книжка Волынской губернии 1915 год.