Вирізання, копіювання та вставлення

Вирізання, копіювання та вставлення (англ. cut, copy, and paste; жарг. copypaste, копіпейст, копіпаст, копіпаста) — набір функцій для роботи додатків з буфером обміну ОС. Копіювати і переносити в інше місце можна як фрагменти тексту (зображень, звуку тощо), так і файли цілком. З точки зору користувача, реалізується трьома функціями:

  • Вирізання (англ. cut) — поміщає виділений фрагмент у буфер обміну, і одночасно видаляє його з документа.
  • Копіювання (англ. copy) — поміщає фрагмент у буфер обміну, залишаючи поточний документ без змін.
  • Вставлення (англ. paste) — вставляє в поточний документ фрагмент, що знаходиться в буфері обміну.

Дію другої з команд — «копіювання» — зазвичай, візуально непомітно.

Час, необхідний на операцію, залежить від розміру фрагмента.

Видалення, зазвичай, відбувається значно швидше копіювання і вставлення.

Історія

Англійські слова англ. cut («вирізати») і англ. paste («вклеїти») походять від технології докомп'ютерного редагування рукописів — вирізання ножицями і вклеювання в інше місце. Для редакторів випускалися особливо довгі ножиці, за шириною аркуша паперу. Якщо в розпорядженні редактора є ще й ксерокс (звичайна справа в розвинених країнах), арсенал прийомів редагування розширюється. Перфокарти можна було вільно перемішувати, прибирати непотрібні і вкладати відсутні. З перфострічками цей трюк не проходить, хоча в ПЗ часто реалізовувалися команди для забою та виправлення друкарських помилок. Так що перфокарти і перфострічки були в різних «екологічних нішах»: перші — користувальницький інтерфейс, другі — засіб постійної пам'яті.

Наступною сходинкою комп'ютерних інтерфейсів стали літеродрукувальні термінали. Текстові редактори того часу могли копіювати і переміщувати текст: іноді командами на зразок cp і mv , іноді через буфер обміну. Один з поширених редакторів, QED, пішов другим шляхом.[1]

Те ж саме тривало аж до 80-х років, коли термінали давно вже стали відеодисплейними. Одні редактори користувалися командами «Копіювати блок» і «Перемістити блок» (наприклад, Ctrl+K → C і Ctrl+K → V в Turbo Pascal), інші — командами «Копіювати в кишеню» і «Вставити з кишені» (саме так, «кишенею», називався буфер обміну в більшості російського ПЗ та документації кінця 80-х років). На бік другого підходу перейшов Xerox PARC, за ним Apple Lisa: в цьому підході виділений блок — лише особлива форма курсора, і для користувача немає різниці між командами «видалити символ» і «видалити блок». Lisa ввела чотири клавіші, що стали стандартом:

  • Ctrl+Z — скасувати.
  • Ctrl+X — вирізати.
  • Ctrl+C — скопіювати.
  • Ctrl+V — вставити.

Ці команди органічно вписалися в багатозадачний інтерфейс: часто користувач вирізає з однієї програми, а вставляє в іншій. Заодно в Lisa чисто комп'ютерним об'єктам дали назви з конторського життя; так, буфер обміну, який раніше іменувався англ. buffer[1], отримав назву «планшет-блокнот » (англ. clipboard).

Стандарт IBM Common User Access використовував інші клавіші: ⇧ Shift+Del, Ctrl+Ins, ⇧ Shift+Ins. Згодом ці клавіші увійшли і в OS/2, і в Microsoft Windows.

Вирізання без видалення

Іноді (наприклад, в файлових менеджерах) за командою «Вирізати» нічого не відбувається (при цьому у буфер обміну записується команда: користувач вирізав що небудь). Реальне переміщення відбувається за командою «Вставити».

Культурний вплив

З поширенням комп'ютерів користувачі часто стали складати тексти, механічно комбінуючи цитати з одного або декількох джерел, іноді навіть без редагування. Отриманий текст, зазвичай, містить в собі логічні стрибки і провали на кордонах цитат, і, як наслідок, малоцікавий і нелогічний (виняток — якщо текст був скопійований цілком). Такий метод презирливо називається «копіпаст» або «копіпаста».

На іміджбордах, зазвичай, під копіпастом мають на увазі окремий жанр інтернет-творчості в форматі тексту, автор якого або анонімний, або не планував ніякої сторонньої публікації (але й не був проти, усвідомлюючи таку можливість). У цьому випадку вона використовується як готова відповідь, видана за особисту думку або досвід. Для деяких «копіпаста» являє певну художню цінність, доходить навіть до приватного колекціонування.

Цікаві факти

Для послідовників Місіонерської церкви Копімізму зображення «Ctrl+C, Ctrl+V» є релігійними символами.[2]

Див. також

Примітки
  1. Документация по QED Архівовано 6 жовтня 2011 у Wayback Machine.(англ.)
  2. Місіонерська церква Копімізму.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.