Висівкоподібний (різнокольоровий) лишай

Цитологічний зразок Malassezia furfur на шкірі з висівковоподібним лишаєм

Збудником даного захворювання є дріжджоподібний ліпід-залежний гриб сапрофіт, який існує в трьох формах: округлій — Pityrosporum orbiculare, овальній — Pityrosporum ovale відомий також як Malassezia ovalis і міцеліальній Malassezia furfur (усі форми здатні до взаємних метаморфозів один в одного).

Для запобігання плутанини, в сучасних публікаціях вирішено використовувати лише одну назву для позначення цього виду гриба — Malassezia furfur.

Це умовно патогенні представники дріжджів, які постійно перебувають на людській шкірі і складають її природну мікрофлору. Завдають дерматологічних проблеми тільки за певних сприятливих для розвитку лишаю обставин які будуть наведені нижче.

Зазвичай висівкоподібний лишай характеризується малою контагіозністю і вважається незаразним захворюванням, оскільки більшість людей є носіями грибків сапрофітів Malassezia, що знаходяться на шкірі (ділянках, багатих сальними залозами). Зараження може відбуватися лише в окремих випадках при тісному і довгостроковому контакті з хворим. При цьому ймовірність захворіти висівкоподібним лишаєм все-таки більшою мірою буде обумовлена сприятливими факторами.

Головна ознака — дрібні плями на шкірі з чіткими краями. Плями часто темні, червонувато-коричневого відтінку. Найчастіші ділянки ураження — спина, пахви, плечі, груди, шия. Уражені зони не темніють на сонці (шкіра може здатися світлішою, ніж навколишня здорова).

Розмножуючись в епідермісі, грибок викликає порушення в роботі меланоцитів (клітин, що відповідають за вироблення пігменту меланіну). Саме завдяки меланіну під дією сонячних променів тіло набуває засмаги. В процесі життєдіяльності збудник лишаю синтезує азелаїнову кислоту яка виступає інгібітором здатності меланоцитів синтезувати пігмент, в результаті чого з'являються гіпопігментовані ділянки.

Плями схильні до злиття з утворенням великих вогнищ, але можуть існувати ізольовано. Запальні явища відсутні, є незначне висівкоподібне лущення (пов'язане з розпушуванням грибом рогового шару). Уражається тільки роговий шар епідермісу. Інкубаційний період складає від двох тижнів до декількох місяців.

Інші симптоми:

• Посилена пітливість,
• Свербіж.

Висівковий лишай часто є супутником таких захворювань:

• Ендокринні порушення(цукровий діабет, синдром Іценко-Кушинга, ожиріння)
• Хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту,
• Імунодефіцит.

Фактори,що можуть спровокувати:

• Певний хімічний склад поту (генетична схильність)
• Тривале лікування кортикостероїдами
• Часте використання антибактеріальних гелів і мил
• Іонізоване випромінювання
• Сонячна радіація (надмірна засмага, солярій)
• Важкі метали
• Підвищена пітливість
• Підвищення цукру в крові
• Зниження імунітету
• Порушення бар'єрних функцій шкіри
• Стресовий впливів на шкіру
• Одяг із синтетичних матеріалів
• Злісне недотримання особистої гігієни

Висівкоподібний лишай. Свічення під люмінісцентною лампою Вуда

Для діагностики висівкоподібного лишаю проводиться йодна проба (проба Бальзера), для цього уражену шкіру змащують йодною настоянкою і тут же протирають спиртом (останнє не обов'язково): розпушений грибом роговий шар швидко вбирає йод, і плями висівкоподібного лишаю різко виділяються, забарвлюючись в темно-коричневий колір на тлі злегка пожовклої не пошкодженої шкіри. За відсутності розчину йоду можна користуватися аніліновими барвниками.

Шкірний зішкріб при розгляді під мікроскопом повинен показати дріжджі (скупчення ниток гриба з округлими клітинами).

Під люмінесцентною лампою Вуда (ультрафіолетові промені кварцової лампи), в затемненому приміщенні, осередки різнобарвного лишаю дають червонувато-жовте, зеленувато-синє або буре свічення.

Лікування полягає в нанесенні протигрибкових препаратів на шкіру. У важких випадках показане застосування системних антимікотиків (внутрішнє), які дозволяють істотно скоротити терміни лікування та запобігти частому розвитку рецидивів. Використовують, як правило, препарати триазолінового ряду (флуконазол та ін), препарати і шампуні з сульфідом селену («сульсена»). В останні роки високу клінічну ефективність при меншій кількості побічних ефектів показують препарати, що містять похідні імідазолу: кетоконазол, сертаконазол, біфоназол, які пригнічують ріст грибів. Ефективна методика лікування: нанесення лікувального шампуню (типу «Нізорал») на все тіло з витримуванням відповідно до вказівки в інструкції; відразу після зникнення проявів на поверхні шкіри (зазвичай 2-3 застосування) застосовується препарат типу «Флуконазол» в капсулах (дозування згідно інструкції), при цьому продовжується застосування лікувального шампуню (ще 3-2 застосування). Ефективність даного методу пов'язана з тим, що зовнішні засоби (мазі, шампуні) не здатні впоратися з прихованими у волосяних цибулинах або в потових залозах збудників і потім лишай знову розповсюджується на поверхню шкіри; препарати типу «Флуконазол» діють «зсередини», проникаючи в рідини організму. Застосування тільки препарату типу «Флуконазол» (без застосування лікувального шампуню) зазвичай не приносить бажаного результату.

Враховуючи особливості поверхні шкіри, краще використовувати засоби у вигляді розчинів, лосьйонів і спреїв, які наносять на уражені ділянки і злегка втирають. Мазі використовувати не зручно, з огляду на потребу їх наносити на ділянки з активним ростом волосся (голова, пахова область).

Для боротьби зі змінами пігментації ефективний циклосерин in loco, блокатор трансаміназ у ланцюгу синтезу пігментів збудника.

Самолікування або безсистемне симптоматичне лікування висівкоподібного (різнобарвного) лишаю вкрай небажане.

Хоча різнокольоровий лишай легко лікується, захворювання може повернутися у спекотні місяці. Рецидиви характерні для значного числа пацієнтів. З огляду на це слід вживати ряд профілактичних заходів.

У теплу пору року для профілактики можна протирати шкіру саліциловим спиртом або просто підкисленою водою (можна додати трохи оцту або соку лимона), або раз на 2-3 тижні використовувати засоби з протигрибковою дією, особливо в теплу пору року. Корекція потовиділення.

Обов'язкова дезінфекція одягу, головних уборів, натільної і постільної білизни кип'ятінням в 2%-му мильно-содовому розчині та прасуванням гарячою праскою з парою. Рекомендується щодня міняти одяг, що контактує зі шкірою.

Люди зі схильністю до висівкоподібного лишаю повинні уникати:

• Надмірної високої температури
• Високої вологості
• Стресових ситуацій
• Пітливості
• Тривалої забрудненості (гігієна шкіри)
• Синтетичних виробів (тільки 100 % бавовна)

• Лишай // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)