Владиславський-Падалка Іпполіт Васильович

Народився в 1872 році від першого шлюбу Василя Васильовича Владиславського-Падалки, дворянина, титулярного радника - секретаря Аккерманської повітової земської управи. Матір його звали Надія, дівоче прізвище - Папашик, померла до 1877 р. Батько в цьому ж році одружується вдруге. Батько помирає в березні 1882 р. На прохання вдови Анни Михайлівни земська управа, якій померлий віддав 13 років, виділяє гроші лише на поховання, на пенсію їх не знайшлося. Допомогли родичі і всі п'ятеро синів Василя Васильовича отримали гарну освіту. Іпполит закінчив Кишинівську гімназію. За іншою версією вчився в Одеському міському будинку для сиріт.

Наступна сходинка - Одеська школа садівництва ім. Г.Г. Маразлі. Згідно відомостей про випускників школи (в роки навчання Іполіта назва звучала так - Школа садівництва і городництва) Іполит вчився тут в період 01/10/1887 по 15/09/1890. Іпполит був одним з кращих учнів - переможець “Свята троянд” товариства садоводів в Олександрійському парку м. Одеси (1870).

Згодом працював помічником садівника в міському розсаднику.

В "Нарисі Весело-Боковеньківського дендрологічного парку" Давидов М. називає ім'я чоловіка, за проектом якого було створено дивовижний парк в степу, - це “маляр-пейзажист Іполит Васильович Владиславський - Падалка”. Академік Г. Висоцький в передмові до Нарису написав про Іполита Васильовича так - “Він [М. Давидов] запрошував для консультації та складання планів спеціялістів-парководів і одного видатного українського артиста-маляра”.

На конкурс, який оголосив М. Давидов, він подає п'ять малюнків і виграє його. М. Л. Давидов у згаданому нарисі напише, що Іполит Васильович на протязі більш ніж два десятки років років наглядав над усіма роботами в парку, який “розбито в англійському природному пейзажному стилі, що вважає за свою вчительку природу з усіма її принадами і красотами”.

Зі спогадів друга М. Давидова, вчителя О.С. Ліненко: «З весни 1889 року щодня можна було бачити у всяку погоду, як годинами бродили, стояли, обговорювали кожен горб, улоговинку, схили балок, низовинні місця річки Веселі Боковеньки. Н.Л. Давидов з І.В. Владиславським-Падалкою були невідступними. У 1891 році І.В. Владиславським-Падалка закінчує проект парку в 10 десятин, а до цього часу була закладена школа вже для дерев і чагарників, збудована оранжерея, почалося викорчовування старого фруктового саду батьківського».

За зароблені гроші він відкрив в Одесі “Перший на Півдні садобудівельний заклад”

Іполит Васильович створив і інші надзвичайні шедеври - проектував знаменитий біосферний заповідник "Асканія-Нова" барона Фальц-Фейна (1884-1893), дендрологічний заповідник в с. Цауль на 64 гектарах (до 1914), парк в с. Редю-Маре (Дондюшанський район) в 1912-1914 роках (обидва останні - в Молдові).

Після окупації України більшовиками емігрував в Чехословаччину, де і помер до 1928 року.

1. Давидов М.Л. "Нарис Весело-Боковеньковського дендрологичного парку". Харків, 1928.
2. Потапенко Г.Й. Окремий відбиток “Весело-Боковеньківський дендрологічний парк”. Одесполіграф. Одеса, 1928.
3. Грисюк Н.М. "Дендрологический парк "Весёлые Боковеньки". К., 1956.
4. О.С. Линенко. Давидов М.Л. Біографічний начерк. — Харків, 1958. — 18 с.
5. Ямщиков Г. “Наследие Арнольда Регеля. Исторический, национальный, пейзажный, архитектурный и художественный стиль садов и парков конца XIX - начала XX веков в России: монография”. МГУЛ, 2009.
6. Гусейнов Г. Д. Господні зерна: художньо-документальний життєпис: у 10-ти кн. / Г. Д. Гусейнов, Кривий Ріг — Дніпропетровськ, 2000—2005.
7. Маруценко В. Г. Боковенька-2006. Степовики. Біографічний довідник. — Долинська, 2007. — 172 с.
8. Сердюк В. А. Родознавчі та краєзнавчі флоеми. — Київ, 2021. — 300 с.