Владислав I Влайку
Владислав I Влайку (рум. Vladislav I (Vlaicu Vodă) (близько 1325 — бл. 1377) — Волощини з династії Басарабів, (1364 — бл. 1377), старший син і наступник волоського воєводи Ніколає Александру.
| Владислав I Влайку рум. Vladislav I (Vlaicu Vodă) | |||
 Владислав I Влайку | |||
.svg.png.webp) | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 1364 — 1377 | |||
| Попередник: | Ніколає Александру | ||
| Наступник: | Раду I | ||
| |||
| Народження: | близько 1325 | ||
| Смерть: | близько 1377 | ||
| Країна: | Волощина | ||
| Рід: | Басараби | ||
| Батько: | Ніколає Александру | ||
| Мати: | Марія Лакфю | ||
| Діти: | Влад I Узурпатор | ||
Життєпис
У 1364 році після смерті свого батька, Ніколає Александру, Владислав Влайку успадкував волоський трон. Він був васалом болгарського царя Івана Олександра[1]. У правління Владислава I відносини з Угорським королівством залишалися вкрай напруженими. Угорський король Лайош I Великий в 1365 році захопив Видин, столицю Відінського царства, а в 1370 році зайняв королівський престол у Польському королівстві. У 1366 році волоський воєвода Владислав I змушений був підписати перемир'я з Угорщиною і визнати себе васалом Лайоша Великого. Натомість угорський король закріпив за воєводою Волощини володіння Северіном, Амлашем і Фегерашом. У 1368 році угорські війська вторглися в Волощину, але були розбиті волоським прикордонним воєначальником Драгомиром. У 1369 в Валахію вперше вторглися загони турків-османів. У 1371 союзну македонсько-волоське військо було розгромлене турками у битві на річці Маріца. В 1375 році угорці відібрали у Владислава Банат Северін. У 1377 р. під натиском боярської опозиції Владислав I Влайку змушений був відмовитися від трону на користь свого молодшого брата Раду I.
Примітки
- Bakalov, Istorija na Bǎlgarija, «Dobrotica (neizv.–okolo 1385)»
Джерела
- Constantinescu, N., Vladislav I 1364—1377, Editura Militară, București, 1979. (рум.)
 Правителі Волощини | ||
| Попередник: Ніколає Александру |
Господар Волощини 1418 — 1420 |
Наступник: Раду I |